“Дідовщина” серед однолітків та яку роль відіграють в ній батьки?

Оскільки шкільні дні вже закінчилися, то батьки, нарешті, можуть обдумати їх результати та  під час літніх канікул, зайнятися новими.

Між шкільними обов`язками та проведенням дозвілля з друзями існує неминучий період зростання, – знущання однолітків. Хоча така поведінка характерна середній школі, насправді вона виникає набагато раніше. Зокрема автор книги  “Погляд на залякування”, Рональд Г. Слабі та доктор філософії Кім Стері, вважають, що така поведінка може починатися  у віці 4-х років.

“Коли групи дітей, які часто суттєво відрізняються за фізичними показниками, рівнем вмінь та сімейним досвідом, регулярно збираються разом, то нерідко виникають шаблони негативної поведінки”, – пояснюють вони. “Діти часто роблять незадоволені обличчя, погрожують, забирають чужі іграшки, штовхаються, несправедливо звинувачують, або взагалі відмовляються гратися з іншими”.

Саме тоді  залякування починає нагадувати заплутаний вузол. Існує безкінченний перелік факторів, які стають причиною такої поведінки, починаючи з дому і закінчуючи школою. Що ще гірше, дитина може сьогодні поводити себе як бешкетник, а завтра  стати об’єктом посередньої поведінки, тому батьки не знають як реагувати на кожен новий день.

Але, як і з будь-якою іншою плутаниною, є надія. Як батьки, ми повинні першими розплутати декілька вузликів, перш ніж агресивна поведінка перейде в тривалий негативний стан. Короткострокова мета, звичайно, полягає в спробі зменшити вплив шкідливих ситуацій, але, мабуть, найважливішою кінцевою метою є те, що дитина відчуває себе коханою, безтурботною та цінною. Кожен батько чи мати хочуть, щоб їх дитина зростала здоровою, щоб вони стали найкращими у всьому, навіть якщо на цьому шляху вони  демонструють поведінку залякування. Пропонуємо вашій увазі три ключових моменти виховання дітей, які допоможуть виховати впевнених в собі та добрих дітей.

Перший ключовий момент: заохочуйте спілкування.

64 відсотки дітей, яких залякують, не повідомляють про це дорослим. Якщо діти не знають, як нам розповісти, що відбувається, ми не можемо допомогти, а для них не мати надійну підтримку може обернутися поганими наслідками. Жодна дитина не повинна відчувати себе самотньою, особливо якщо вона попала в коло однолітків, які своїми образами та агресивною поведінкою принижують її гідність.

Існує безліч причин, чому діти стримують свої емоції: збентеження, страх розплати, з цим нічого не буде зроблено, їм не повірять і т.д. Можливо, зараз дехто із нас згадає свої дитячі роки і зрозуміє, що колись відчував ті ж самі емоції.

Як тільки до цих спокадів відкривається доступ, вони знову можуть почати викликати страхи перед жорстоким образливим поводженням інших. Як кажуть: “Маленькі діти, маленькі проблеми. Великі діти, великіпроблеми”. Але коли ваші діти навчаться ставитися до ситуації  з обережністю, вони створять позитивну основу, яка допоможе їм під час зростання, коли вони будуть зустрічатися ще з  більшими проблемами. Усе це зводиться до довіри, тому навчіться слухати.

У своїх дослідженнях для проекту “Молодіжний голос” дослідники Стен Дейвіс та  Чарізе Ніксон поділилися критично важливою інформацією про те, що дійсно допомагає дітям, а що ні. Найперше їх правило в списку для батьків – це навчитися слухати. Це звучить просто, але в реальності існують суттєві перешкоди: робота, загруженість стреси, відволікання тощо.

реклама

Другий ключовий момент: сприяти розвитку лідерства.

Прививання навичок лідерства не тільки допомагає нашим власним дітям, але й усьому класі в цілому. Наприклад, коли дитина демонструє доброзичливість, гідне поводження та вірність, вона може допомогти створити позитивну атмосферу в школі та вдома.

Якщо дитина у такому ранньому віці отримує відповідальність, то вона повинна вміти говорити правду, бути ввічливою, демонструвати терпіння або ж показати інші риси хорошого характеру – це те, як дитина  приймає рішення в школі, в автобусі, в команді, в позашкільних заходах, а також в Інтернеті. Навички, які особливо допомагають у вихованні громадян,  “цифрового покоління громадян”, включають в себе: співчуття, повагу до себе та оточуючимх, розуміння того, що значить бути наполегливим та агресивним та володіння ефективними методами спілкування.

Моделювання цих видів поведінки у найближчого дорослого в житті дитини є найефективнішим інструментом виховання. Лідерство – анти-хуліган.

Третій ключовий момент: проявляємо життєву стійкість.

Визнайте їх здатність самостійно вирішувати проблеми. Негативні ситуації можуть мати позитивну сторoну: вирішуючи їх самотужки, дитина почне відчувати годість за себе та сили з ними боротися. Завжди будьте поруч, щоб завжди бути в змозі захистити дитину та стати її наставником, який обов`язково повинен вміти підбадьорити. І хоча дослідники вважають, що життєву стійкість можна розвивати у в будь-якому віці, краще починати якомога раніше.  Діти процвітають у цьому, коли поруч з ними є зацікавлений дорослий, який допомагає, показуючи перспективи дитячого майбутнього, та вміє утішити у складний час.

Чи ваша дитина піддавалася жорстокому поводженню серед однолітків? Як ви з цим боролися?

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама