У людини, яку НЕ обмежували заборонами, НЕ буває проблем з вагою

У людини, яку не обмежували заборонами з моменту народження, дозволяючи їсти усе необхідне для її повноцінного розвитку, не буває проблем з вагою.

Це не означає, що мова йде про урівноважену людину. У якийсь день через стрес та депресію така людина може наїстися досхочу тістечок з кремом, а на наступний нічого не їсти, крім води.

Бажання заспокоїти свої негативні почуття чимось солоденьким може привести до втрати апетиту. Людині, яка не кривлячи душею, говорить, що ніколи нічого собі не забороняє, повнота не загрожує.

Якщо їй не до вподоби усе те, що нав’язується зовні, то, харчуючись такою їжею, вона, навпаки, стане втрачати вагу. Якщо людина не розбирається в підгрунті своєї ваги, то вона не годна її відрегулювати.

Батьки, які виховують дитину в дусі вседозволеності, свято вірячи в її користь, мріють виростити ідеал, а виходить усе навпаки. Дитина дозволяє собі абсолютно все, наприклад, плює вам в обличчя або робить ще щось гірше.

Батьки, які вважають себе вище цього, не ображаються на дитину за таку поведінку. Вони перебувають у повній упевненості, що забороняти нічого не можна, а що стосується поганого поводження дитини, то вона сама коли-небудь все зрозуміє і буде соромитися такої поведінки.

Людина, що забороняє собі забороняти дитині, нерідко вирощує з дитини звіра. Перевиховати ж звіра в людину, на жаль, практично неможливо.

Більшість людей пов’язує заборони з матеріальними можливостями. Коли я їх наставляю витрачати більше грошей на свої життєві потребності, то майже відразу чую заперечення, мовляв, немає у мене стільки грошей, щоб дозволити собі все, що душа забажає.

Я говорю про те, що потрібно звільнитися від енергії заборони, а мені у відповідь кажуть про вміст гаманця. І це враховуючи те, що людина вже прочитала мої попередні книги.

Це означає, що ми сильно загрузли в матеріальному світі, і думка автоматично перескакує на гроші.

Відмова від будь-чого змушує людину відмовлятися і від їжі. Відмовляючи собі, людина не хоче їсти. Вона не відчуває смаку до життя. Вона прагне мати таке життя, яке буде бажане їй.

Якщо у такої людини з`являється вперте бажання довести комусь, що той поганий, то у неї виникає особлива розбірливість в продуктах харчування, що дає їй енергію, необхідну для реалізації своїх цілей.

Вміст цукру в крові у неї в нормі, а голова добре працює. Жага помсти концентрує розумову здатність більш, ніж це необхідно.

Якщо людина, забороняє собі якісь життєві радості з бажання довести свою правоту, раптово починає у всьому собі відмовляти, то у неї розвивається до розмірів недоумства тупість, яка затьмарює ясне і логічне мислення. Хто цьому радіє, той не помічає, що помисли цієї людини зосереджені на одній меті. Тому подібні перетворення, які відбуваються із дорослими людьми, можуть перетворитися в неприємні сюрпризи.

Людина, яка цікавиться в житті всім, їсть швидше багато, ніж мало. Вона не може забороняти собі харчуватися, так як на голодний шлунок голова погано міркує і тіло втрачає рухливість.

Голодування властиво тим, у кого в житті одна-єдина мета – ідеальна зовнішність, за допомогою якої люди сподіваються домогтися всього, що задумано. Уявлення, ніби щастя полягає в красі, пригнічує відчуття голоду. Будь-яке інше абсолютне знання здатне начисто придушити почуття голоду, подаючи сигнал про зворотню ситуацію.

У людини не виникає і тіні сумніву в тому, що вона робить щось не так.

Для хворого на анорексію зайвий грам жиру  – страшніший смерті. Забороняючи собі їсти, така людина вірить в те, що так життя стане кращим.

Чим довше тримається знижений вміст цукру в крові, тим сильніше поражається нервова система, особливо мозок, і людина стає все більш несприйнятливою, отупілою, бездушною, апатичною. Втрата інтересу до життя звужує повноцінне сприйняття, і людина починає дивитися на світ через вузьку щілину.

Про іншу людину говорять: вона ні на що не реагує. Йдеться про людей, які повністю зациклені на одній-єдиній меті і байдужі до всього іншого. Ні вмовляння, ні благання на них не діють.

Недосягнута мета для них є гірше смерті. Чим менше ви турбуєтеся з приводу такої людини, тим краще для вас обох, бо в такому випадку ви випускаєте його з пазурів своїх благородних бажань. Людина послаблює позицію самозахисту і, можливо, помічає, що життя повне інших більш цікавих речей. Адже людина насправді всього-навсього рятується втечею від власних страхів.

Відмова від життєво необхідного є вершина гордині, тобто егоїзму. Вона являє собою втечу від реального життя у світ ненормальних ідей, які людина вже й сама не годна зрозуміти. Про ці можливі наслідки слід задуматися кожному, поки  розум вас ще не покинув.

Утікач та робоча худоба, не здатні розібратися в собі. Більшість людей відносяться або до перших, або до других. Крім того, неважливо, чи відноситься утікач і робоча худоба до простих трудяг або до фахівців високого класу. Важливим є те, що їм ніколи жити. Люди раз у раз голосять, мовляв, добре б побувати на природі, пожити урівноваженим сільським життям, повозитися з дітьми, але, вибачте, часу не вистачає.

Людина забороняючи собі все людське, все більше стає виключно виконавцем своєї роботи. А там дивись ще й починає протестувати проти того, що сама собі заборонила, бо це заважає їй працювати. Часу немає навіть у пенсіонерів, які від нудьги псують один одному нерви.

За матерілами

Залиште свій коментар

коментарів