Нелюбов: ВІД НЕЇ УМИРАЮТЬ …

Нелюбов – це коли не можна заважати, розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами. 


Не можна розповідати про свої переживання, бо це дурниці.

Не можна щось просити, бо треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо воно тобі треба?

Не можна розраховувати на допомогу, тому що дорослі люди повинні самостійно справлятися з труднощами. Навіть якщо цій людині п’ять років, то це  вже солідний вік. А якщо 35 – це взагалі старість. І навіщо так видягатися в такому поважному віці?

Нелюбов – коли особливо не сварять, але і не хвалять. Не помічають. Коли стає незручно, то він/вона може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш.

Нелюбов – коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок. Сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скули, не ний, не реви, а сиди тихо і чекай покірливо.

Коли НЕ заступаються і кажуть: сам винен/винна! – це не любов. Коли нічого не дарують – нелюбов. Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов. Це навіть не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти і дати здачі.

А не люблять – просто так. Хоч і кажуть: «Та люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!». Ось це і є – нелюбов. І від неї вмирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. Це можуть бути і дорослі люди, які беззахисні і чутливі.

Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, скованою і негарною; вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати …

Тут нічого не поробиш; якщо є сили – треба йти віднелюбові, нехай лише і з торбинкою на плечі. Або хоча б ясно зрозуміти любов це чи ні.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів