Отрута, яка може жити в вашому мозку 3 роки

Чому одні люди щось роблять, а іншим постійно чогось не дали, не забезпечили, не запропонували?

Чому навколо одних людей з’являються можливості і потрібні люди, а навколо інших світ взагалі нагадує поле граблів і упирів-вовкулак? Ну, і як таке взагалі може бути?!

Працюючи з менеджерами, наймаючи і звільняючи людей, навчаючи цілі команди і керівників-лідерів, це питання не дававало нам спокою останніх років п’ять. Поки в лютому цього року, на конференції в Сан-Дієго, картинка не зібрала усі свої пазли… Не лякайтеся, що у статті буде багато наукових слів: саме вони приведуть нас до несподіваних висновків.

Наш мозок контролюється гормонами. Іншими словами, він приймає або не приймає рішення під впливом декількох гормонів. Ці гормони по-різному діють на нашу поведінку, а також – на прийняття рішеннь.

© Кейт Макдауелл

А тепер давайте розбиратися.

Короткий лікнеп і пояснення з чим ми будемо працювати. Які гормони можуть впливати на нашу свідомість, і скільки часу вони живуть у нас в голові, або хімія мозку:

  1. Допамін (дофамін)
  2. Окситоцин
  3. Серотонін
  4. Ендорфін
  5. Кортизол 

Перш ніж ми заглибимося в цю хімію, давайте трохи розберемося, чому ми взагалі говоримо про те, що хімія управляє мозком. Здавалося б, людина-розумна, свобода волі і все таке інше…

Виберемо модель, достатню по абстракції для даного прикладу. Анатомічна модель (всі ці мозочки з мозолястими тілами) для даного спрощеного аналізу занадто обтяжена, візьмемо більш просту модульну, або рівневу модель. Модель триєдиного мозку  нас тут цілком влаштує.

Людський мозок можна поділити на три частини:

  • Human, або людський мозок (неокортекс)
  • Mammal, або емоційний / лімбічний мозок
  • Reptile, або рептильний, найдавніший мозок (інстинкти виживання)

Ось, наприклад, подивимося кому як у природі пощастило з мозком:

  • Змії не думають, вони тільки реагують, діють, репродуктують, майже не відчувають болю.
  • Собаки відчувають бажання, вміють хотіти, відчувають статус, відчувають об’єднання, вони – компаньйони, відчувають біль, розчарування.
  • Мавпи і люди повинні мати логіку, вміють рахувати і читати, говорити, тримати рівновагу, слухають і відтворюють музику.

Перші хімічні неприємності

95% всіх рішень відбувається в рептильній і лімбічній частинах мозку.

А ми стверджуємо в своїх промовах, листах і презентаціях, що людський мозок є дуже добре навчений і вміє говорити НІ. А він просто оберігає нас від змін. Вдумайтеся: ваш мозок заважає вам змінюватися … тобто він думає, що захищає вас від змін. І чим більше у вас мозку, чим більше в ньому досвіду, то гірше для вас. Розумні люди вміють захищатися, від усього.

Які події або ситуацію спонукають (стають тригерами) реакцію певного виду гормонів?

Допамінові тригери

Ситуації, в яких ми чекаємо чогось приємного або невідомого, але з очікуваним позитивним результатом. Тривалість дії: 2 хвилини.

Окситоцинові тригери

Відчуття захищеності, єднання, любові, народження дитини. 6 хвилин на все про все, а потім треба знову про щось думати або підкріплюватися новими знаннями.

До речі, багато курців сидять не на нікотині, а на окситоцині. Іншими словами, звикають не до нікотину, а до соціального оточення курців: поговорити, зробити перерив.

Серотонінові тригери

Перевага, підвищення статусу, перемога, впізнаваність і визнання. Цілих 24 години цього чудесного часу – це доба переможця; доба для розграбування міста…

Ендорфінові тригери

Трохи менше, близько 4-х годин, надається розумінню задоволення, що ти просто живий, існуєш і взагалі є! Давайте пояснимо, бо прикладів багато.

  1.  Якщо спочатку було боляче, а потім на хвилі адреналіну відпустило.
  2.  Щирі сміх, сльози або лють мають одінакову силу впливу.
  3.  М’язове задоволення, наприклад, масаж.
  4.  Яскраві звуки, музика, ритм (хіба це не нічний клуб?!)
  5.  Спогад про все перераховане вище, теж може спрацювати.

Тригери кортизолу

  1.  Народження матір`ю дитини
  2.  Розлучення або зрада чоловіка
  3.  Втрата статусу після звільнення
  4.  Соціальна ізоляція (тиша)
  5.  Коли вас обдурили
  6.  Відчуття перенесеної шкоди, втрати, та будь-які страхи.

То ж скільки часу може впливати кортизол на наш мозок і емоційний стан?

3 роки. ТРИ роки!!!

Привіт еволюції і всім пережитим нашими предками розчаруванням і болю: туди не ходи – вкусять, сюди не залазь – впадеш, завжди їж тільки зелені плоди, щоб не отруїтися. Мозок дуже чутливий саме до кортизолу, тому що це допомагало нам у свій час виживати, як біологічному виді. Ми не дуже швидко бігаємо, не надто круто літаємо, але вижили. Кортизол і мозок міцно одне на одного підсіли, бо так було треба.

Вдумайтеся: кортизол здатний діяти на нас 3 роки, змушуючи наш мозок гальмувати та уберігати від будь-яких хмін. Дали догану? Не рипайся. Звільнили? Не висовуйся. Мозок дуже швидко вчиться.

Ми не віримо. Ми не віримо в себе, тому що кортизол вже діє на наш мозок.

Ми навчені кортизолом, що у нас не вийде.

Стривайте, але у деяких же виходить?

Бізнес, кар’єра, цікава робота, відрядження. Як так? Кортизолу їм не вистачило, коли на всіх роздавали, чи як?

Мозок вчиться: і поганого, і хорошого.

Одні навчені бути ніким і сидіти засунувши думку в дупу, а інші навчені вставати, йти і робити.

Новини та весь потік негативу з телевізора вчать бути безпорадними. Тому що там же погано, щось трапилося, а ти-от тут і зробити нічого не можеш. Мозок запам’ятовує, що не треба включатися, якщо відбувається щось погане. Ми вже скільки разів не включалися (дивлячись телевізор), і нічого поганого не сталося. Значить, потрібно не реагувати.Проходити повз. Вивчена безпорадність. Тому що думаючі і активні люди, з точки зору великої системи управління людьми, не потрібні. Навчимо їх бути безпорадними.

Але можна навчити свій мозок думати по-іншому. Створюючи послідовність рішень, дій та заохочень. Виховуючи звичку увесь час робити щось, бо він і цього відмінно вчиться.

Думав ділитися цим з вами чи ні, але якщо вже ми тут з вами про інтимне, про гормони, то так і бути.

У мене слабкі суглоби і зайва вага. Відмінне поєднання, щоб частіше підвернути руку чи ногу, граючи в футбол чи баскетбол.

Я досить часто підвертав собі щиколотки, коли грав в футбол, баскетбол або просто бігав. І я помітив, що якщо тут же сісти на землю або лавку і зняти кросівок, то нога у мене напухає.  Я пару днів не ходив через цю травму в школу, і це мене влаштовувало. А потім я якось пропустив побачення, тому що не зміг приїхати. Потім пропустив якусь прикольну вечірку. А ще в ці пару днів я відчував себе безпорадним. Неприємне відчуття для здорового мужика, для здорового 20-річного бовдура-студента.

Я спробував не сідати на лавочку після того, як підвернув ногу, а йти, не зупиняючись.І нога не опухала. Мабуть в цей момент поліпшувався приплив крові, я не знаю. Я навчився йти вперед просто, тому що я не люблю випадати на кілька днів і не мати можливості дійти до туалету. Я перевчився. Це не означає, що мені не боляче. Хлопці, я важу більше 120 кг. Крокувати з підвернутою ногою – це боляче, повірте. Я просто йду. Лаюся, іноді матом, але йду, тому що я навчив себе.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів