Притча: Зрада і Любов

Під кущем лежала Зрада.

Мружилась до сонця і мріяла, складаючи свої плани на майбутнє. Раптом почула, що хтось плаче. Коли виглянула – побачила, що неподалік від неї ридала Любов.

– Чому плачеш? – запитала Зрада.

– Бо мене щойно загубили під цим кущем, – сказала Любов, показуючи на місце, звідки вилізла Зрада.

– Дивно! А мене щойно знайшли під цим кущем. Загубили то й що?! От ще мені одна хнюпа, – подумала Зрада, – жити не вміє, а потім хлюпає. І часто тебе гублять? – запитала.

– Та буває, – зітхнула Любов.

– А мене не гублять, мене лише знаходять. А щойно вздрівши, зразу скачуть на мене, мов блохи на пса.

Любов нічого не відповіла, лиш більше заридала.

реклама

– Ну, досить вже, не плач. Подружімося, і я навчу тебе жити так, щоб тебе не губили, а знаходили, – сказала Зрада.

Любов подала Зраді руку, обтираючи сльози кулачком другої руки, і попленталась за нею. Повернули в кафе. Любов пила сік, а Зрада – вино. Почали танцювати, та нічого не виходило, бо Зрада завжди тягнула вліво. Врешті сказала: «Мені не по дорозі з тобою». І розійшлися.

Зрада буває різною, і присутня вона всюди. Її можна зустріти в шлюбі, в дружбі, в бізнесі. І якщо вас зрадили, то причина точно не у вас. Адже зраджують навіть найдорожче – матір, батька і навіть Батьківщину. І нема рецепта, як застрахуватись від зради. Тож це просто треба пережити. Адже навіть Ісуса зрадив близький учень.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама