Притча: Бездонний мішок

Імператор збирався зробити щоденну ранкову прогулянку в своїх садах і на виході з палацу зіткнувся з жебраком. 

Припустивши, що жебрак почне просити милостиню, імператор спитав:
– Чого хочеш?

Жебрак подивився знизу вгору на імператора і сказав:

– Ти мене так питаєш, ніби можеш задовольнити будь-яке моє бажання…

Імператор поблажливо відповів:

– Звичайно, я можу задовольнити твоє бажання, говори!

Жебрак наполягав на своєму:

– Подумай двічі, перш ніж щось обіцяти.

Імператора це почало дратувати:

– Я дам тобі все, про що попросиш. Я дуже могутній і багатий. Що ти можеш хотіти, чого б я не міг тобі дати?

Жебрак сказав:

– Моє бажання дуже просте. Бачиш цей мішок? Я завжди ношу його з собою. Можеш наповнити його чимось цінним?

– Звичайно, – відповів імператор.

Він гукнув одного зі своїх скарбників і наказав наповнити грошима мішок жебрака.
Казначей виконав наказ імператора, але гроші, не встигнувши впасти на дно мішка, зникли в ньому. Він сипав більше і більше, а гроші, як ніби випаровувалися, не досягаючи дна. Мішок же жебрака залишався порожнім.

Слух про це швидко поширився по всьому місту, біля палацу зібралося безліч народу. Всі хотіли побачити, як імператор виконає обіцянку. На кону була його честь.
Імператор скликав всіх своїх скарбників і сказав:

– Я готовий втратити імперію, але цей жебрак не може здобути наді мною верх, так як виставить мене дурнем перед моїми підданими. Зберіть все, що є!
Діаманти, перли, смарагди – всі скарби імператора поглинув мішок жебрака. Здавалося, він був без дна. Те, що туди потрапляло, зникало безслідно. Сонце вже сідало за обрій, у імператора не залишалося нічого, що б він міг покласти в мішок жебрака.

Він зняв з себе фамільні коштовності, жбурнув їх до ніг жебрака, визнаючи тим самим свою поразку, і сказав:

– Ти переміг, але, перш ніж ти підеш, задовольни мою цікавість. Відповідай, який секрет твого мішка?

Жебрак відповів:

– Секрет? Він просто зроблений з людських бажань.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів