Притча: Скрасити самотність

Один чоловік прийшов до мудреця і поскаржився:

– Я не бачу ніякого сенсу в своєму житті. Все в підсумку зводиться до формули «робота-дім-робота». Робота нудна, і я кожного разу з трудом досиджую до кінця робочого дня. Але вдома ще гірше – не знаєш, чим зайнятися і як вбити вільний час. У знайомих свої справи, їм не до мене. А тому, коли я хочу з ними зустрітися, щоб хоч якось скрасити свою самотність, вони знаходять різні причини для відмови. Останнім часом я все частіше думаю, як би скоріше дожити це життя до кінця.

– Ти думаєш тільки про себе. Тобі треба навчитися бачити інших людей. Ходімо зі мною, – сказав мудрець.

В дорозі чоловік думав: «Який це мудрець? Схоже, що він так і не розібрався в моїй проблемі. Нічого толком не сказав. Замість цього ми йдемо в невідомому напрямку. Не дарма у мене було передчуття, що мені вже ніхто і ніщо не допоможе. Яке йому діло до мене?»

Чоловік, думаючи про себе, навіть не помітив, як вони увійшли в сад.
Мудрець раптом зупинився і сказав:

– Подивися, – він вказував на людину в інвалідному візку, яка сиділа перед мольбертом з пензлем у руці.

Навколо пахли квітучі вишні, сяючи білосніжною пеленою в сліпучих сонячних променях. І точно така ж пишність цвіла на картині художника.
– Треба вчитися у таких людей, – сказав мудрець.
– Малювати? – Не зрозумів чоловік.

– Ці люди – художники свого життя. Намалюй своє життя таким, яким хоче бачити його Бог, і ти знайдеш своє щастя. Щодо часу – його не треба вбивати, а проводити з користю для себе й інших, а щодо самотності, тут ще простіше – не потрібно намагатися скрасити свою самотність. Скрашуй самотність іншої людини.

реклама

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама