«Мамочко, ти полежиш зі мною?» – про те, що дійсно важливо …

Чи замислювалися ви про те, чому наші діти не хочуть проводити з нами час?

Можливо тому, що колись, коли вони були маленькими, ми не знаходили час них? Дитинство – це найніжна і найвразливіша частина людського життя. І якщо ми ставимо на перше місце щоденні клопоти замість потреб нашого дитини, то хіба маємо право потім вимагати, щоб діти приділяли нам час? Народити дитину і забезпечити її – це не означає виховати. Дати їй необхідні матеріальні речі або повчати словами – це не означає виховати. Діти не мають потреби у вихованні. Вони потребують любові.

Чи часто ви чуєте це питання, як я? Мої діти хочуть полежати зі мною щовечора, тому що вони люблять проводити час з мамою. Чому? Дозвольте мені зараз розповісти.

Вашим дітям 10, 7 з половиною, 6 чи 4 роки? Знаєте, мій семирічний син просить мене щовечора, коли я приходжу додому з роботи заколихати його? «Мамочко, ти полежиш зі мною?» І мені сумно думати про те, що більшість вечорів я зазвичай відповідала: «Тільки декілька хвилин, мій хороший. Мені потрібно переконатися, що твої брати і сестри вже заснули. Мені потрібно прибрати на кухні. Мені потрібно попрацювати над моїми записами по роботі. Тато і я збираємося повечеряти тощо». Незалежно від наявних причин, всі ми говоримо одне і теж:« Тільки декілька хвилин. Є інші більш важливі справи, ніж ти ».

Знаю, що ви скажете:  ми не можемо лежати з ними весь вечір, бо «Даси палець – усю руку відкусить». Ми думаємо, що полежимо всього 5 хвилин, вони захочуть 20, полежимо 20, то діти попросять 40.

Але … Знаєте що? Кілька років тому назад близький друг нашої сім’ї помер уві сні. Через тиждень в іншому місті семирічний хлопчик несподівано помер, граючи у дворі. Мені дуже важко думати про це, говорити, а тим більш  писати.

Саме тому тепер, коли мій син просить: «Мамо, полеж зі мною» – це найкраще, що може бути. Я можу почути те, чого 7-річні діти більше не розповідають своїм батькам.

«Учитель сьогодні сказав мені, що я був милим. Яке жахіття! Правда, Мамо? »

«Сьогодні у нас була контрольна з математики і я отримав найвищий бал !! От бачиш, я займався і я це зробив!

«Я сумую за нашою собакою. Як думаєш, ми можемо взяти іншу? »

«Мам, пам’ятаєш, ти говорила мені, що під час реслінгу, мені варто допомагати молодшому братові, коли він відстає. Я допоміг. Я біг відразу за ним, як мені говорив тато. Я навіть сказав йому, що якщо він хоче, то може бігти повільніше, і я буду бігти разом з ним, навіть не дивлячись на те, що бігти повільно ДІЙСНО нудно! »

Ви зможете все це почути, коли відкладете клопоти і турботи…

Моя бабуся дала мені цінну пораду: насолоджуватися дітьми, поки вони цього потребують. Вона також сказала, що не знає, навіщо люди народжують дітей, якщо вони зовсім не хочуть проводити з ними час. Вона попросила мене ростити своїх дітей, як це робила вона зі мною.

Мої батьки і батьки мого чоловіка нагадують нам весь час, що одного разу наші діти не захочуть проводити так багато часу з нами. Ця думка розбиває моє серце!

Цей день, на щастя, настане не сьогодні. А сьогодні я полежу із моїм малюком, якщо він попросить мене про це. І разом, з 4-ма своїми іншими дітьми, ми заведемо веселу пісню і прочитаємо казку.

Якщо додати всього-на-всього 10 хвилин , які я щаслива провести із своїми дітьми замість 10 хвилин нікому непотрібних клопотів, слухаючи і підбадьорюючи їх, повторюючи: «Сьогодні, саме зараз, ти – найголовніший для мене».

То знаєте що?

Через 10 років, ці слова повернуться, коли моєму синові буде 17, а я порошу його зупинитися і просто посидіти зі МНОЮ пару хвилин … і він зце робить.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів