Якщо ваші родичі та друзі зараз переживають якусь втрату або психологічну травму, то вам обов’язково потрібно прочитати цю статтю.
Можливо ця трагічна історія з життя допоможе вам визначитися, як краще себе повести в такій ситуації.
Наташа бігала з вугла в вугол, істерично збираючи речі і залишки їжі. Намагаючись зберегти спокій, не викликати паніки і не злякати дітей. 2 години тому їй повідомили страшну звістку з рідного краю: сестра, чоловік та їх єдина дочка загинули у страшній авіакатастрофі.
А коли позвонив брат і, стримуючи ридання, попросив її приїхати якомога швидше – Наташа не змогла стриматися і проплакала цілий день.
Сім’я Наташі готувалася до переїзду, тому всі речі вже були в новій квартирі, а те, що не встигли перевести, потребувало в пранні. Ящики і полки були набиті різними потрібними і непотрібними дрібницями.
Гора немитого посуду урочисто лежала в раковині, а дитячі іграшки та одяг бажали виглядати краще.
Саша, чоловік Наташі, забронював квитки на завтрашній ранок, і як міг допомагав дружині зібратися і заспокоїтися. Але допомога була марна: Наташа сиділа в ступорі, або тупо ходила по будинку не розуміючи, що сталося, і що потрібно робити далі.
І раптом подзвонили у двері. Голос сусіда звучав тихо і невпевнено, як і інші слова розради. А потім він з рішучістю і впевненістю сказав: «Давайте я допоможу почистити ваше взуття».
Наташа нерішуче перепитала чи правильно вона його зрозуміла, на що сусід стверджувально похитав головою і вимовив:
«Коли моя бабуся вмирала, то змусила мене пообіцяти допомогти матері на похоронах. Вона сказала, що я – той, хто повинен начистити взуття для всієї родини, для всіх, хто цього потребує. Тоді я не розумів її прохання».
Поки сусід Микита не заговорив про брудне взуття, жінка наврядчи б згадала про дрібні побутові справи: брудні черевички молодшого сина, невипрасована сорочка чоловіка, а також мільйон і одна дрібниця, про яку всі і думати забули.
Микита зібрав все взуття, яке було в будинку, і натер його до блиску. А потім мовчки пішов. Тепер, згадуючи його впевнені й неспішні рухи, Наташі стало легше зосередитися і почати готуватися до поїздки.
Через пару годин в будинку панував ідеальний порядок: викупані діти вже спали, чоловік нагодований, будинок прибраний. Вона була готова до найважкіших днів у її житті. А у голові весь час крутився образ сусіда, коли він чистив взуття.
Це стало хорошим для неї уроком: замість незрозумілих і нерішучих пропозицій рідним, що потрапили в біду, потрібно сміливо і гордо пропонувати допомогу в найдрібніших і незначних справах.
Коли люди дякують їй за допомогу і з широко відкритими очима запитують: Звідки ти знала, що нам це було потрібно?». Вона тихо відповдає одну і туж фразу:«Це тому, що одного разу мій сусід почистив мої туфлі».
