Про Матір або Материнська любов найсвятіша

В одному домі лежав хворий хлопчик, так, що ніякої надії на життя не було. І всі над ним плакали: батько, мати і дві сестрички.

Плакали, бо хлопчик умре.
Коли звечоріло, одна сестричка вийшла надвір. Бачить, стоїть у дворі хтось у чорному.
Вона не бачить хто та й питає:
– Хто в нашому дворі стоїть?

А воно й каже:
– Я Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А дівчинка каже Смерті:
– Йой, я тебе прошу, не бери братика, бери мене.

– Тоді йди до хати, попрощайся з усіма своїми рідними, та прийдеш, і я візьму тебе.
Вона зайшла до хати, нікому нічого не сказала та тихенько-тихенько лягла спати.
Виходить друга сестричка. І та бачить, що хтось у чорному стоїть. І та питає:
– Хто там стоїть у нашому дворі?

– Я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.
А вона просить:
– Йой, я тебе прошу, не бери мого братчика, бери мене.

– Добре, візьму. Іди до хати, попрощайся з усіма рідними, і я тебе візьму, а братика залишу.
Зайшла вона до хати і більше не повернулася, бо й та не хотіла вмирати.
Через якийсь час виходить батько. Вийшов, побачив Смерть у чорнім та й питає:
– Хто там у мій двір зайшов?

– То, – каже, – я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому одну душу взяти.
А батько каже:
– Не бери мого сина, бери мене. Він ще такий молодий, най би жив.

– Добре, іди до хати, попрощайся з усіма, вийдеш, і я візьму тебе.
Зайшов батько до хати та й більш не прийшов. Десь по півночі виходить мати. Вийшла, бачить, хтось стоїть у чорному. Питає мати:
– Хто тут у нашім дворі?

реклама

Читайте також: Мамина молитва. Написано серцем

– Я, Смерть. Я цієї ночі із цього дому маю одну душу взяти.
Мати просить із сльозами:
– Прошу тебе, не бери мого синочка, бери мене.

– Добре, йди до хати, попрощайся з усіма. Вийдеш надвір, та й візьму тебе.
Мати зайшла до хати, поклала синові на головочку другу хустину мокру, намочила її в холодній водичці. Вкрила сина, повкривала доньок, пішла до чоловіка і попрощалася з ним, поцілувала його і вийшла надвір.
– Смерте, я готова, бери мене.
Дивиться вона, а там стоїть хтось у білому та й каже їй:
– Ти – справжня мати. За те, що ти така справедлива, я й твого сина лишаю, і тобі життя дарую. Ти одна в цьому домі така, що за всіх готова на смерть піти.

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама