Притча: 4 свічки

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули… Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.

Перша сказала: “Я – СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене зберегти… Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!…” І вогник цієї свічки згас.

Друга сказала: “Я – ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому нема сенсу мені горіти далі…” Ледве сказала таке – подув легкий вітерець і загасив свічку.

Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: “Я – ЛЮБОВ… У мене немає більше сил горіти далі… Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше – своїх близьких…” Довго не ждала і ця свічка – згасла.

Раптом… в кімнату зайшла дитина і побачила 3 згаслі свічки. Злякавшись, вона закричала:

– Що ви робите?!… Ви ПОВИННІ горіти!!! Я боюся темряви!…

Промовивши це, вона заплакала.

Схвильована четверта свічка сказала: “Не бійся і не плач! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ МОЖНА ЗАПАЛИТИ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ…  Я – НАДІЯ!!!”

реклама

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама