Сумно, коли у людей закінчується сіль

Сумно, коли вона закінчується у подружжя. Їхнє життя стає буденним і «без смаку».

У такому подружжі ніколи не кажуть простої фрази «Я тебе люблю»
Сумно, коли сіль закінчується в друзів. Друзі без солі не мають бажання зустрічатися, а проста фраза «Як у тебе справи» говориться за звичкою, а не з цікавості.

Сумно, коли сіль закінчується у дітей. Діти без солі чекають, коли батьків не стане, а проста фраза «Дякую вам» просто вийшла із вжитку.

Сумно, коли в українця закінчується сіль. Такий українець на День Незалежності йде копати картоплю, а проста фраза «Слава Україні» говориться сухо, або не сприймається зовсім.

Сумно, коли сіль закінчується у греко-католика. Для нього байдуже, до якої Церкви належати, а проста фраза «Слава Ісусу Христу!» щоденно замінюється на «Добрий День!»

І, насамкінець, СТРАШНО коли сіль закінчується у священика. Він працює на себе, а не на Бога. Він відправляє Літургію чи треби лише за гроші і називає людям цифру, у скільки він оцінює свої послуги. Він не хоче жити на парафії, бо так не зручно. А кожна проста фраза про Бога не сприймається вірними, бо священик без солі живе не тим, що проповідує.

За матеріалами

реклама

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама