Прочитайте у кого є діти! Ось чого потрібно вчити дітей в школі

Наші діти – це найдорожче, що у нас є.

Ми просто не можемо собі уявити, що з ними може трапитися щось погане. Тому нехтувати простими правилами для батьків, у яких є діти шкільного, а тим більше дошкільного віку просто неможливо.

Слідувати цим правилам вже не так і складно. «Отож» розповість тобі, як захистити дитину будь-якого віку від найпоширеніших небезпек.

Правила безпеки для дітей

  • Навчи дитину дзвонити татові чи мамі, коли вона вийшла на вулицю, прийшла додому зі школи або зібралася на тренування. Привчати до цієї звички краще власним прикладом. Мама і тато весь час дзвонять один одному перед дитиною та повідомляють, що вийшли з роботи: «Буду через годину».
    Потрібно акцентувати увагу дитини на цьому, показати їй, що батьки піклуються один про одного. Якщо силою змушувати дитину робити це, то вона може вирішити, що її тримають під контролем, обмежують та не довіряють.
  • Перш ніж відправлятися на масовий захід, наприклад, концерт, обов’язково сфотографуйте свою дитину в повний зріст.

Батьки, які загубили дитину, іноді в паніці не можуть нормально пояснити у що дитина була одягнена, в яку кофтинку і яку шапочку. Набагато простіше буде шукати дитину, показуючи фотографію: ви ось цю дитину не бачили?

Якщо дитина не знайдеться в найближчі 2-3 години, то у вас буде при собі останнє зроблене фото, з яким будуть працювати правоохоронні органи.

  • Батьки повинні завжди точно знати, скільки часу у дитини займає дорога до школи, гуртка, секції, до репетитора. Якщо, наприклад, це 30 хвилин, то, якщо пройшло 60 хвилин, а вона не з`явилася – потрібно бити на сполох.
    Слід писати і телефонувати абсолютно всім: колишнім чоловікам, бабусям і дідусям, батькам однокласників, однокласникам. Не треба думати, що це незручно. Незручно буде, якщо вона потрапила в якусь безглузду халепу, а, недай бог, і в щось набагато гірше.

Навіщо це робити? Ти ніколи не знаєш, що могло б статися. Наприклад, дитина могла чогось злякатися, побігти від когось і, опинившись в районі, який вона знає, могла піти до когось знайомого.

Якщо ти впевнений, що дитина загубилася, то негайно телефонуй в поліцію. Дзвінок на номер 102 – це вже прийнята і зафіксована заява про зникнення, після якої поліція негайно починає діяти.

  • Всім членам сім’ї (і дітям, і старим батькам) корисно встановити на телефон програми: «Мої друзі» (на iPhone), «Моя сім’я» (на Android). Майте на увазі, що ці додатки вимагають підключення до Інтернету, а на дешевих кнопкових телефонах вони працювати не будуть. Якщо у вашої дитини саме такий кнопковий телефон, то зателефонуйте до оператора і підключіть послугу щось на кшталт “Координати”.
    Навіщо це робити? Тому що на твій телефонний запит жоден оператор не має права видавати координати іншого абонента.
  • Навчи дітей говорити «ні», не розмовляти з незнайомцями і не слухати їх. Ми часто привчаємо дітей слухатися маму, тата, няню, бабусю, виховательку, не сперечатися з дорослими людьми, бути ввічливими. Унаслідок цього ми отримуємо дітей, які йдуть на контакт з  незнайомцями.
    У минулому році пошуково-рятувальний загін «Ліза Алерт» (Москва, Росія) провів шокуючий соціальний експеримент під назвою «Викрадення дитини за 60 секунд». З 22 дітей  з дитячого майданчика пішло з незнайомою тьотьою 19! І тільки троє залишилося чекати маму.

Поясни дитині, по-перше, хто такі ці незнайомі дорослі. Що це незавжди може бути страшний дядько, а інколи і миловидна дівчина (як, наприклад, було в вищеописаному експерименті). По-друге, донеси до дитини таку думку: нормальні, адекватні дорослі не просять дітей про допомогу, не просять нічого донести, постерегти, знайти в багажнику машини.

реклама

Навіть якщо дитина зустрічає вашого знайомого чи друга, який пропонує підвезти її до будинку, малюк повинен в ту ж хвилину зателефонувати батькам і сказати: «Я зустрів дядю Мішу, він пропонує мене підвезти». Ви тут же телефонуйте Міші і переконуєтесь, що дитина з ним.

  • Вчи дитину довіряти собі і своїм відчуттям. Часто діти переконують себе (або і зовсім не розуміють) що нічого «такого» не відбувається, що незручно відмовити, що про них подумають погано або зроблять зауваження. Дитина повинна чітко знати, що чужі люди не повинні нічого у неї просити і торкатися до неї.
  • Якщо твоя дитина або старенькі батьки дзвонять і просять: «Зустрінь мене, будь ласка», – встань з дивана / відпросися з роботи, але зроби це.
    Дуже рідко, коли люди просять зустріти їх просто так, із примхи. Можливо, дитина не може сказати, що якась підозріла особа дуже пильно дивиться на неї, тому що ця людина поруч.

Якщо ти відповіси: «Ти ж уже дорослий!», а потім що-небудь станеться, ти собі цього ніколи не пробачиш!

  • Навчи дитину кричати. Ми постійно говоримо дитині, коли вона шумно поводиться на вулиці: «Тихіше, не кричи!». А насправді дуже багато і дітей, і дорослих кричати не вміють. Сходіть в ліс і повчіться кричати там, покажіть дитині приклад.
    Поясни дитині, що вона ніколи не повинна соромитися звернутися за допомогою до дорослого з дитиною, поліцейського, охоронця, працівників закладів, де вона знаходиться. Навчи її основному правилі безпеки: якщо ти загубився – стій на місці, нікуди не йди.
  • Ні в якому разі не забороняй дітям користуватися соціальними мережами. Дозволь їй завести власну сторінку, так ти будеш знати про те, чим вона цікавиться, яку музику слухає, з ким дружить.
    Раз на місяць переглядай список її друзів, тебе повинні насторожити дорослі незнайомі люди. Заборона ж спровокує створення фейковий сторінок з чужими фотографіями і невірно вказаним віком. Подумай, чим це загрожує.
  • Навчи дитину, що в Інтернеті і в житті, вона нікому нічого не винна. Якщо незнайомі люди просять надіслати фотографію або сказати свій номер телефону, перше питання, яке дитина повинна автоматично задати собі: «Навіщо?». Ти повинен пояснити дитині, яка інформація є особистою і яку не можна передаватися стороннім людям.
  • Розвиток технологій призвів до появи нових загроз: тролінг, цькування, прагнення заробити лайки за будь-яку ціну. Тепер захищати своє дорогоцінне дитя потрібно не тільки в реальності, а й у віртуальності.
    Виявляється, зробити це не так просто. Порнографія – найменш шкідлива інформація, яку можна знайти в Інтернеті. Страшне – це інформація про самогубства, наркотики, зустріти небезпечних шахраїв, зловмисників.

Одна з найбільших небезпек віртуального світу – гра «Синій кит», яка провокує дітей і підлітків на самогубство. Жертвами цього страшного квесту стали діти з усього світу, в тому числі і в Україні. Зазвичай у гру втягуються підлітки віком від 12 до 16 років.

Щоб потрапити в смертоносну гру, діти вступають в певні інтернет-спільноти в соціальних мережах (найбільш розповсюджена Vkontacte), де знаходять собі кураторів і однодумців.

З самого початку підліткам пропонують порізати руку лезом, вирізати тематичний напис, наприклад, «море китів», F57, F58 або намалювати кита. Фінальний етап гри для всіх однаковий – суїцид учасника.

Щоб підлітки не потрапили в такі групи, в поліції радять перевіряти шкірні покриви дитини на наявність пошкоджень і в разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, при яких вони з’явилися. А також приділяти більше уваги психологічному стану дітей та їх колу спілкування.

  • Правила безпеки для батьків включають в себе знання телефонів : вчителів, друзів, подруг, однокласників, спортивних секцій, гуртків.
    Якщо з якихось причин дитина не прийшла зі школи вчасно, обов’язково дзвони класному керівнику. Цілком ймовірно, що це пов’язано зі зміною розкладу або додатковими заняттями.

Якщо цього не було, телефонуй всім друзям дитини. Цілком може бути, що вона просто пішла в гості і загралася. Якщо і це не допомогло, тут же набирай номер 102. Пам’ятай, коли зникла дитина – дорога кожна хвилина.

  • Потренуйся з дитиною, як їй діяти в небезпечній ситуації. Найчастіше в будь-якій екстремальній ситуації людина сильно губиться, і дитина – це не виняток. Тому обов’язково потренуйся з сином або донькою, як треба себе вести.
    Вивчіть з дитиною повні імена батьків, їх адреси проживання. Постарайся, щоб дитина точно запам’ятала, що вона буде робити, якщо загубиться в магазині, сяде не в той автобус, заблукає в незнайомому місці.
  • Якщо дитина загубилася, а потім (слава Богу!) знайшлася – не кричи на неї. Спокійно поясни, що хвилювався, і чому те, що сталося, було небезпечно.
    Пам’ятаєш батьків малюка з мультфільму про Карлсона? Хлопчика з даху знімала пожежна команда, а коли батьки зустріли його, мама обняла його і сказала: «Малюк, як же ми хвилювалися».

Всі ці поради можуть виручити твою сім’ю і навіть врятувати дитяче життя. Проте пам`ятай, що розповідаючи дітям про небезпеку, не потрібно їх залякувати.

Поясни, що небезпека може виникнути в перспективі, але це не означає, що вона взагалі може трапиться. В іншому випадку ти змусиш дитину відчувати зайве занепокоєння і страх перед навколишнім світом.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама