Психолог Марія Тихонова: хто такі дурні і чи є вони серед нас?

“Дурість схожа на заразну хворобу”, – попереджав ще сам Шекспір, тому важливо ретельно вибирати своє коло знайомих.

Як же зрозуміти, кого потрібно уникати? Та й чи потрібно це насправді? Ось що говорить про це психолог Марія Тихонова:

Я людина гуманістично налаштована, тому впевнена, що дурість – це тимчасовий стан душі, щось на зразок дитячої незрілості. Однак навряд чи помилюся, якщо припущу, що через власну дурість багатьом живеться не так весело, як хотілося б. А вже їх близьким і поготів.

Давайте розберемося, в чому саме проявляється дурість і як вона може негативно впливати на життя не тільки тих, хто має справу з такою людиною, але й на саму неї.

1. Дурень ГОВОРИТЬ ЛИШЕ ПРО СЕБЕ

Спілкування – це живий діалог та загальний спосіб обміну інформацією.  Бувають випадки, звичайно, коли людині треба виговоритися, коли щось сталося.  Але якщо мова йде про патологічне соло, коли у співрозмовника немає можливості вставити хоч слово і тим більше щось розповісти, ми маємо справу з дурнем.

Знаю, ви можете тут вставити, що така манера спілкування властива і нарцистичному типу особистості. Але ми зараз розглядаємо тих, хто вміє слухати і тих, хто не вміє. Уміння ж слухати – важливий ресурс в процесі набуття життєвого досвіду, крім того, ця якість дуже цінна для дружнього спілкування. Навіщо мені весь час когось слухати? Лекторів сьогодні і так дуже багато.

2. ЛЮДИНИ ЗАНАДТО БАГАТО, ВОНА ГУЧНА

Відразу зазначу, є випадки особливої, гучної харизми, під час яких не виникає запитань на кшталт: «А може, він просто дурень?». Ми говоримо не про них, а про тих нерозумних людей, які часто замінюють відсутність глибини і сенсу інтенсивністю.

Уявіть: ресторан, приглушене світло, люди спілкуються, хтось працює за ноутбуком, а у когось тиха романтична зустріч. Інколи спокій перериває неголосний шум: засміялися, вітають тих, хто прийшов … І раптом серед цієї атмосвери проривається настирливий голос пані, яка розповідає співрозмовнику подробиці свого особистого життя. І вже ніхто з присутніх не може бути осторонь.

Правила етикету, як і інструкція з експлуатації чайника, частично написані для того, щоб захиститися від дурня та його демонстрації на людях.

реклама

Нам не хочеться слухати нецікаву нерозумну, плоску маячню… Але так влаштований наш мозок: ми змушені звертати увагу на різкі звуки, тому що від цього може залежати життя. А весь ресторан вже слухає подробиці шаленого розлучення …

Одиноким щасливчикам з ноутбуком пощастило – у них є навушники і вони, скоса поглядаючи на порушницю звукового режиму, поспішають розплутати проводки. Парочка просить розрахунок і швидко виходить: у них все тільки починається, і чужі розлучення – вкрай недоречна тема. Дама замовляє ще вина і стає ще голоснішою. А про її дурості вже слухають ті, хто сидить на терасі …

Мимоволі згадуються правила етикету. Вони, як і інструкція з експлуатації чайника, багато в чому є захистом від дурня та його демонстрації на публіці.

3. Дурень ІГНОРУЄ ПОТРЕБИ СПІВРОЗМОВНИКА

Чи цікаво йому? Чи не втомився він? Може, йому потрібно відійти, але він ніяк не може дочекатися паузи? Одним диханням така людина заповнює собою весь простір. Особливо складно буває делікатним людям, які бояться образити, бути недоречними.

Відсутність потреби в зворотного зв’язку говорить про інфантильну впевненості в своїй правоті. Таких неприємних співрозмовників можна з легкістю порівняти з дитиною, яка ще не наділена емпатією і не може зрозуміти, що мама втомилася тягнути його на санках, пройшовши вісімнадцятий кілометр. Так і вони, з одного боку, начебто дають зрозуміти: «Якщо тобі щось не подобається, просто скажи». А з іншого – ага, спробуй, скажи. Розпрощатись можна тільки за рахунок своїх обід: “спасибі, не сьогодні”.

4. Дурень ВСЬОГО БОЇТЬСЯ

Туди не піду, сюди не буду, бо там не так. Цей постійний пошук зони безпеки і комфорту заважає еволюції. Здоровий розум, навпаки, цієї еволюції жадає і знаходить способи або самостійно домовитися з власними страхами, або звернутися за допомогою. Нерозумно дозволяти страхам вести життя.

Зазначу і зворотню сторону медалі: коли людина йде в бій, не зваживши ризики із своїми силами. Скільки дурниць скоєно на цьому куражі! Але особисто для мене, цей другий тип «вершників без голови» все-таки ближче по душі, ніж вічночекаючий, що всього побоююється.

Здійснюючи якийсь вчинок, людина знаходить досвід, нехай навіть негативний. Завдяки цьому ми стаємо мудрішими. А про який досвід і мудрість можна говорити у людини, яка сидить в чотирьох стінах і від нудьги експериментує лише з пошуком кращого телеканалу? ..

5. Дурень НЕ СУМНІВАЄТЬСЯ В СВОЇХ УСТАНОВКАХ

На мій погляд, це вершина дурості. Подивіться на будь-яку сферу науки, як змінювалися уявлення про неї з плином часу. Щось вважалося вірним, незаперечним, а потім одне відкриття перевертало всю систему знань і минулі вірування за один день перетворювалися в дрімучі омани.

До того ж ригідне мисленне (коли людина не вміє бути гнучкою і здобувати нові знання) – прямий шлях згідно сучасних досліджень до Альцгеймера. Але хто знає, може, вчені ще “передумають” з приводу цього …

6. Дурна людина ПОДІЛЯЄ РЕЧІ НА ЧОРНІ І БІЛІ

Категоричність установок, особливо коли помножена на упертість – це ще одна ознака дурості.

Раз промахнувся повз поворот і у тебе топографічний кретинізм. І все, ти тепер на все життя таким і залишишся. А невизнання півтонів, особливостей контексту і ситуації – це вже точно не властиво розумним людям.

… Цей текст – приклад такого поділу. Ділити людей на дурнів і розумних – дуже нерозумно. Адже у кожної людини є своя історія і свій досвід, які і привели її до того, що вона, на даному етапі життя, говорить тільки про себе, не враховуючи думку співрозмовника, так і залишаючись в полоні невгамовних страхів.

Кожен з нас іноді може поводитися нерозумно, тому краще, що ми можемо зробити – звернути увагу на своє внутрішнє життя і бути на максимум доброзичливим до навколишнього світу.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама