Батьківський кодекс

Правила, які дитина виносить з дитинства і після намагається їх дотримуватися зі своїми дітьми

1. Мама – весь світ. Ніколи не говорити: “Тоді я тебе не буду любити”.

Сюди ж відносяться фрази: “Краще б я тебе не родила” “Ти одне покарання (збитки)” “Такий ти мені не потрібен!” Та інше. Ці фрази викликають страх смерті. Чому? Тому що другий після страху смерті страх – бути вигнаним, викинутим, відокремленим, а значить померти. Дитина одна не виживе в світі. А мати – це весь світ для дитини. Спочатку ми спілкуємося з нею як з усім світом, а потім, вже виростаючи, ми починаємо спілкуватися зі світом, як з матір’ю, доводячи, що гідні її любові, прийняття, життя поруч з нею. Дитині потрібно часто говорити про любов, вони дадуть відповідь тим же. Часто розповідати їм, як вони важливі, що наше життя стало набагато краще і цікавіше з їх народженням. Вони, іноді, самі напрошуються на це, починаючи: “Мама, а правда добре, що ти мене народила? Якби мене не було, хто б тобі допомагав …. (Далі йде перерахування своєї потрібності)? ”

2. Не відштовхувати свою дитину, коли вона лізе на руки, пообійматься, поцілуватися.

Тілесний контакт дуже важливий, навіть дорослій людині. А дитині він необхідний, як повітря. Моя мама усувала мене зі словами: “Іди зі своїми телячими ніжностями, ти вже велика” А на ласки з татом була заборона з дуже раннього віку. Максимум – сісти на коліна. До сих пір я тримаю фізичну дистанцію з людьми дуже жорстко, але якщо вже дориваються до ласк, то ненаситна. Маму свою я змогла обійняти тільки років зо три-чотири тому. Як і сказати їй, що люблю її. При чому, я усвідомлено працювала над цим. До цього моменту мені здавалося, що це нереально.

3. Ніколи не сумніватися в красі своєї дитини. Вірте в неї.

Хто б що чи не наговорив, що б не побачили твої очі – спочатку  у неї все з’ясуй, зрозумій, навіщо вона щось зробила чи не зробила.Треба дивитися на дитину очима Бога. Слово любов – це люди Бога, тобто які дивляться один на одного як на досконалість.

У дитинстві було багато випадків, коли мати сумнівалася в мені і розмовляла зі мною, як з якимось монстром. Мені було дуже погано в такі моменти. Вона не чула мене, вона вже все для себе вирішила, яка я і що зі мною треба робити. А я відчувала, що мене зрадили. Засумнівалися. Взагалі, мене часто запитують, як мені вдається так беззастережно вірити в своїх дітей. Я напишу про це як-небудь докладно, тому як ця тема вимагає окремої розмови. Поки що скажу те, що я не втомлююся повторювати на своїх семінарах – там, де є страхи, там немає віри. А де немає віри, немає любові.

4. Не продовжувати сварку і не ображатися один на одного більше 30 хвилин.

Людина поруч найцінніше, що ми тут один одному доводимо. Миритися треба швидко. Тому як все фігня. Ні в якому разі не оголошувати “бойкот” своїй дитині. Моя мама могла тримати ігнор мене цілодобово, домагаючись мого приниження, сліз і випрошування визнати, що я є. У такі моменти дитина відчуває себе нулем, нікчемою. За рахунок того, що вона живе швидко, він уже й не пам’ятає початок конфлікту, хто правий, хто винен. Вона відчуває страждання, що її обнулили. Я перестала грати в цю гру, коли мати, років зо два тому, після чергового конфлікту оголосила мені ігнор. Ми тоді жили разом і на якісь мої запитання, прохання та інше вона не реагувала, вважаючи мене порожнім місцем. Я захворіла на скарлатину, почала вмирати в прямому сенсі. Це не спрацювало, мене ніхто не кинувся рятувати і я вирішила – ну і хрін з тобою золота рибка. Ми не розмовляли півроку, живучи в одній квартирі. Я не злилася і не ображалася. Я була готова до спілкування, а дітям пояснювала, що рідні люди можуть проходити через різні етапи і що бабуся все-таки зрозуміє, що це дурна і нікому не потрібна гра. В якийсь момент ми просто почали спілкуватися, як ні в чому не бувало. З тих пір вона цього не робила.

5. Завжди виконувати свої обіцянки, навіть якщо дитина про них “забула” (і ніколи не брехати)

Так чи інакше діти стикаються з брехнею, але у вашій родині ви встановлюєте правила. Знати, що батьки ніколи не брешуть і завжди виконують обіцянки, які значать для дитини колосально багато, навіть якщо вона сама не завжди здатна стримати слово. Але, ви ж пам’ятаєте, що крапля камінь точить?

6. Не йти в сон, якщо є на душі щось погане.

Гірше немає, коли лежиш у дитинстві, зовсім одна, після окрику “Іди спати!” З купою думок, а завтрашній день лякає своєю невизначеністю, тому що тягнеш в нього всілякий непотріб. Треба обов’язково прощатися на ніч один з одним, відпустивши все погане, що було за день і взявши в наступний день тільки хороше. Сон – це маленька смерть. Ніч розділяє наше життя на багато маленьких життів. У нас з дітьми вже немає таких ритуалів, які важливі маленькій дитині. Але попрощатися, обійняти один одного і сказати щось тепле, проговорити все, що турбує, помріяти – це обов’язково.

7. Ранок має бути добрим!

Не можна починати ранок дитини словами: “Ти будеш вставати чи ні? Скільки можна тебе будити! “, При цьому знімаючи ковдру. Для мене пробудження було дуже важливим завжди. Як я прокинусь, так і день піде. Я знаю, як важливо “зустріти” зі сну. Ти немов народжується. А мати проводжає в сон і зустрічає зі сну в дитинстві. Саме з таких дрібниць складається відчуття стабільності фізичної реальності. Або, інакше кажучи: “Все буде добре!”. Молодший у мене жайворонок і встає раніше за мене. Він прокидається і якийсь час лежить в ліжку. Потім повертається до мене, цілує мене і йде по своїх справах. Старший такий же соня, як і я, тому я буджу його до сніданку. Я сідаю до нього на край ліжка і починаю щось смішне говорити. Він посміхається, ще не відкривши очі. Потім потягується і бажає мені доброго ранку. Іноді він, прокинувшись, чекає, коли я зайду його розбудити, не встаючи. Ні, коли йому треба встати рано, він прокидається сам і будить мене вже одягнувшись і вмиваючись. Будить дбайливо. Навчила.

реклама

8. Виходити проводжати до порогу і зустрічати на порозі, коли прийшов.

Відчуття дому, як фортеці в якій тебе завжди чекають і люблять, має бути у кожної людини.

9. Ніколи не ставити матеріальне вище дитини.

Тут я говорю про істерики з приводу розбитої чашки або порвані штанів. Моя мама була переконана, що лаючи мене за зіпсовану річ, вона прищеплює мені ощадливість. Нічого, крім розуміння, що я для неї не важлива, вона не прищепила. З тих пір я вирішила, що в моєму світі, люди будуть важливішими речей, скільки б ці речі не коштували і як би пам’ятні вони не були. Ощадливість приходить або коли це важливо тобі або коли тобі важлива радість іншої людини. Але не лайкою.

Є ще пункти, які я взяла у моєї матері. Їх, на жаль, менше.

10. Говорити з дитиною чесно, на всі теми і називаючи речі своїми іменами.

11. Запитувати думку дітей з питань, які зачіпають їх життя.

12. Дотримуватися особистісний простір,

а саме (і в тому числі), не читати листи, листування, смс, не слухати розмови і не питати те, що вона не хоче говорити, якщо це не стосується її життя і безпеки.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама