7 золотих порад: Про що краще мовчати, навіть коли тебе запитають

Писала цю статтю і згадувала всі ситуації, в яких я використовувала психологічні трюки, щоб жваво втекти від співрозмовника, який все говорив і ніяк не міг зупинитися. 

Наприклад, про те: що мені не йде ця зачіска; про те, яка знизу відьма сусідка; про неможливість підібрати ідеальну няню або про безкінченні телепередачі, переглянуті кимось за тиждень. А найгірще для мене – це коли людина парить книги на свій смак, який не сходиться з моїм!

Чи відчуваю я свою провину, коли уникаю контакту, по-англійськи? Чи краще все-таки пояснити людині, чому я більше не хочу з нею спілкуватися? А з іншого боку, чи взагалі потрібно щось пояснювати, якщо людині байдуже, що я думаю і відчуваю? Зайві поради, непотрібна правда, непрохана турбота – люди так люблять «творити» добро. Чомусь нам здається, що в чужому житті ми орієнтуємося краще, ніж той, хто в ньому живе. А ще ми думаємо, що правда (жорстка, нічим не прикрита критика) допомагає досягти іншим  висот розвитку.

І щиро віримо, що всім людям навколо цікавий наш особистий досвід, наша особиста думка і навіть наш вибубнівшийся прищ на сідниці, а точніше інформація про те, як він свербить.

Насправді – це зайва і надокучлива інформація. У кожного є свій досвід, своя правда і навіть своя власна дупа для того, щоб на ній вилазили всілякі там прищі.

Якщо не хочеш стати людиною, від якої всі шарахаються, прислухайся до небагатьох речей і ситуацій, де варто промовчати або вести себе стримано:

– Ніколи не обговорюй з матір’ю її дітей. Навіть якщо у тебе запитали поради або думки, виражай їх максимально коректно, висловивши матері підтримку і розуміння того, як їй нелегко. Говорячи, що дитина зробила щось погане, мати чує це про себе, бо вона погана мама, якщо таке допустила.  Звинувачуєш дитину – звинувачуєш матір. У відповідь отримаєш подвійний захист або напад.

– Уникай радісних «вау» , а тим більше довгих розповідей про те, що у тебе «болить», коли познайомившись з людиною, вона виявилася юристом, лікарем, письменником або психологом.

Повір, ти не один так робиш, тому люди все частіше уникають розмов про свою професію.

Де б не відбулася зустріч – у Соборі Святого Петра в Римі або на хрестинах у друзів – їм завжди починають розповідати про те, що турбує, питають поради або переказують історію свого трагічного життя, сподіваючись що чужі поради збагатять власну скарбничку  досвіду. Повір, що скарбниці психологів, лікарів і юристів переповнені і гіршими історіями, ніж твоя. Не грузіть людей маячньою!

За професійні поради і допомогу потрібно платити. Ви ж не даруєш свої професійні послуги? Чому інші повинні робити це просто так?

– Не розповідай про нові стосунки зі своїм нинішнім кавалером, тим паче не порівнюй його з колишнім.

 Нам же всім цікаво знати, що було у твоєму минулому! Більш того, коли людина розповідає про свої минулі стосунки, ми з легкістю можем дати їй психологічний портрет, де чітко стане зрозуміло як вона  себе веде в сьогоденні. Цього ви прагнете?

Однак, є велика різниця між тим щоб просто сказати «були стосунки, вони тривали такий час … і не склалися бо…» і тим, коли слухаєш довгі історії про те, як вам було разом, де ви були разом, що робили, які подарунки дарував колишній, яка жахлива жінка його мати і про те, що с*кс у вас був нікудишній. Крім того, хороші згадки типу: «у минулих стосунках все було чіки-піки, а ось ти, милий, зовсім не такий в ліжку, але нічого, ми це виправимо» – це ВЗАГАЛІ табу.

– Тримай при собі свої фотки, музику та фільми.

Навіть якщо тебе попросили показати фото з відпустки подумай, може варто показати лише 10-15 кращих знімків, а не всі 3444 спонтанних кадрів. Люди можуть проявляти інтерес до твоїх захоплень, смаків або пристрастів, але не потрібно загружати їх розповідями про улюбленого котика і затяжними історіями про вашу недавню подорож: «я тільки що повернувся з Іспанії, ось моя яхта, ось моє авто, а ось він, я, а це я їм, а це я купаюся, а це я сплю і т.д.

А ще я записала такий класний трек, він на флешці, зараз я вам його поставлю, послухали, подобається? А ще у мене тут таке чудове відео, про те, як я відпочивала в Іспанії.  Ви бачили фото, але вони не відображають всього, давайте глянемо і тоді вам точно стане все ясно ».

– Ніколи не починай з критики висловлювати свою думку, навіть якщо вона об’єктивна і нею щиро цікавляться.

Всі ми, коли починаємо щось нове боїмося і не впевнені в тому, який вийшов результат. Завдання критики розвивати людину, а не вбивати в ній всілякі прагнення пробувати себе в чомусь новому. Коли говориш про чиїсь творчі доробки або роботу використовуй одне просте правило: «одна радість-одна гидота», причому радість, завжди повинна йти першою.

Це закон психології сприйняття: ми не здатні почути позитивну інформацію, що йде за негативною. Якщо починаєш з поганого, гарне вже годі й говорити, воно залишиться непоміченим. На початку похвали людину, відзнач те, що їй безумовно вдалося, почекай хвилину, дай насолодитися похвалою і тільки потім говори про те, що вийшло погано.

– Не відповідай на питання, яких тобі взагалі не задають, те ж саме стосується чужих, випадково почутих секретів – мовчи.

Мене часто запитують «Я побачила чоловіка моєї подруги в ресторані з іншою жінкою, чи потрібно сказати подрузі про це?», «Я помітила сина подруги в компанії поганих підлітків, розповісти їй?». Кожна людиназдатна сама володіти інформацією і кожна вибирає той рівень обізнаності, який їй зручний. Даючи людині більше інформації, ніж вона готова почути, ти ставиш її перед необхідністю щось негайно вирішувати. Людина може бути не готова до цього: вона або «закриється в собі», або перекладе всю відповідальність на вас. Ви до цього готові?

– «Мовчання-золото» – говорили стародавні часи і мали рацію.

Це не означає, що зараз тобі потрібно обірвати свою промову і стати мовчуном. Мовчуни і базіки – дві крайності, які дуже ускладнюють спілкування. Пам`ятай, щоб ти не говорила – це стосується будь-якої людини, яка це чує. У тебе є співрозмовник і по його реакцій ти завжди можеш судити, як він ставиться до сказаного. Він посміхається, зацікавлено дивиться в очі і задає питання? Чи, навпаки, він позіхає, дивиться в сторону або на годинник? Він сидить, як статуя і стримано цідить «спасибі»? Чи він взагалі вже б побіг від тебе і тільки гудзик на піджаку, за який ти його тримаєшся, зберігає ваш «діалог»?

Людина в змозі показати чи сказати тобі, чого вона від тебе хоче. А, головне, ти завжди можеш запитати сама, чи хоче вона дізнатися, почути, отримати від тебе інформацію, пораду або допомогу.

Будьте уважні до своїх співрозмовників і тоді спілкування стане по-справжньому цікавим та захоплюючим!

Переклад ОТОЖ за матеріалами


Залиште свій коментар

коментарів