Чому жінки втрачають жіночність

Ці три речення, ніби затискають в лещата всі наші бажання і життєву енергію.

Через роки вони змусять вже дорослу жінку відмовляти собі навіть в елементарних радощах, що перетворить її життя в безпробудну сирість. А найгірше це те, що вони можуть вбити всяке бажання в маленькій дівчинці стати жінкою в майбутньому.

«Ти ж дівчинка! Чому твоє плаття вже брудне?»

І ось тобі вже двадцять. Ти одягаєш нову сукню і з необережно проливаешь на неї каву. негосок. Перед твоїми очима знову появляється ця фраза і ти знову згадуєш, що ти нечупара і хрюша, а дівчатка такими не бувають, тому таких ніхто і ніколи не полюбить.

«Ти ж дівчинка! Посидь спокійно п’ять хвилин!»

І ось тобі двадцять п’ять. Ти намагаєшся змусити себе жити спокійно, лише в колі родини. Активне життя і прогулки з подругами більше тобі не цікаві. Ти живеш без мрій про творчість і самореалізацію, тому що тобі з пелюшок твердили: потрібно сидіти спокійно на одному місці.

«Ти ж дівчинка! Чому у тебе двійки?»

І ось тобі вже тридцять. А ти все одно намагаєшся зробити все ідеально, за що б ти не бралася. Краще за всіх бути на роботі. І не дай Бог щось не складеться або не вийде! Почуття провини починає роз’їдати твою душу. Помилятися не можна, тому що тебе перестануть любити.

«Ти ж дівчинка! Навіщо ти б’єшся з хлопчиками!»

Коли тебе ображають – треба мовчати і посміхатися. Робити вигляд, що тобі все одно. І ось тобі тридцять п’ять, і коли чоловік говорить тобі образливі речі – ти посміхаєшся. Автоматично. Всередині тебе розривається атомна бомба, а зовні – все в порядку. І ти ніяк не можеш зрозуміти – чому? Чому чоловік досі не зрозумів, що жартувати з приводу твоєї ваги або розміру ноги – це боляче? Чому він досі називає тебе образливими словами наодинці або принржує в присутності інших? А ти мовчиш – щоб він міг любити тебе!

«Ти ж дівчинка! Чому в тебе такий безлад у кімнаті?»

І ось тобі сорок. У тебе параноя на тему порядку в будинку. Ти по двадцять разів треш кожну тарілку, щоб ніхто не подумав, що вона жирна. Ти фанатично миєш підлогу під диванами і вимагаєш, щоб всі прибрали куртки на своє місце. Ти бачиш перед собою обмальовані дітьми стіни – і плачеш. Будинок перетворюється в місце постійного стресу – і для тебе, і для твоїх близьких. Ти просто хочеш, щоб тебе любили.

«Ти ж дівчинка! Ти повинна допомагати!»

І ось тобі сорок п’ять. Ти все життя намагаєшся догодити всім навколо. Клеїш шпалери для сусідки у якої є троє дорослих синів. Носиш важкі пакети в будинок своєї подруги. Сидиш з чужими дітьми, навіть коли на вечір є інші плани. Відмовляєшся від побачення з чоловіком заради суботника на роботі. Ти все робиш правильно. Правда, частенько ти робиш це за рахунок своєї сім’ї. На тебе можуть покластися інші. Ти всім допомагаєш. Ти нічого не просиш. І коли тобі пропонують щось ти, зазвичай, відмовляєшся. Єдина людина, на яку не вистачає сил – це ти сама. Ти забула, що таке салон краси або нове плаття. Ти забула про те, що можна спокійно лежати в ліжку з книжкою і нікуди не поспішати. Ти не вмієш жити інакше. Ти повинна допомагати, щоб тебе любили.

реклама

«Ти ж дівчинка! Чому ти кричиш?»

Ти не маєш права грубити, злитися, кричати. Це почуття не для дівчинки. І ось тобі п’ятдесят. І всі ці невисловлені образи і претензії засіли глибоко в твою душу, породжуючи різноманітні хвороби. Ти досі не можеш сказати своєму колишньому чоловікові, щоб він перестав надсилати тобі фотографії своєї нової сім’ї кожні три тижні. І про те, що ти тоді пережила – ти теж мовчиш. І коли твій начальник завалює тебе роботою, а потім позбавляє премії – ти теж мовчиш. Звичайно, іноді ти зриваєшся. Там, де безпечно,  зазвичай, на дітях. Але з тих пір, як вони поїхали від тебе далеко, залишилася тільки кішка. І навіть від неї ти не відчуваєш любові.

«Ти ж дівчинка! Як ти можеш мене засмучувати!»

Тобі шістдесят. Ти все життя прожила так, щоб нікого не образити і не засмутити. Ти дуже старалася бути зразковою дівчинкою, але в підсумку ти – хвора, нещасна та самотня. Ти звикла до того, що інші точно знають, чого ти хочеш. Вони знають, що для тебе краще, чим тобі займатися і куди йти. Свої бажання ти не знаєш і не пам’ятаєш -тільки чужі: мамині, татові, чоловіка, дітей, колег, подруг. Не так давно цей світ покинула твоя мама і ти вже не уявляєш, що чекає тебе далі. Ти просто хотіла трохи любові в цьому житті….

Бути Жінкою можна навчитися лише у Жінки: щасливої, від якої це щастя нестримно йде. Неможливо виховати Дівчинку, якщо ти сама забита і нещасна, нікому не потрібна, а жінкою себе можеш назвати з натяжкою. Сіра безлика істота, яке вже і не пам’ятає, коли востаннє раділа життю…

Замість того, щоб створювати рамки і правила про те, як бути дівчинкою, краще пам’ятатайте про те, що діти вчаться тільки на ваших власних прикладах. І дівчинка обов’язково захоче бути жінкою, якщо перед її очима – Щаслива Мама, яку дуже любить Тато. Любить за її природність, красу, чистоту і жіночність. Любить за те, що вона живе у злагоді зі своїм серцем; за те, що вона залишається собою; за вічну юність в її очах.

За те, що вона сама вміє Любити і тільки в цьому бачить своє покликання: бути спочатку дівчинкою, потім жінкою, матір`ю і бабусею.

А фразу: «Ти ж дівчинка!» давно пора замінити на – «Я люблю тебе, моє малятко»! І якщо досі тобі жодного разу ніхто цього не говорив — підійди до дзеркала і скажи це сама собі: «Я люблю тебе, моя маленька!»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама