Хто вона — сильна жінка, і чому її бояться чоловіки

Жінки вміють доводити собі й іншим, що здатні на багато що і навіть більше. Але чому таких, сильних, бояться чоловіки?

Одна знайома днями потрапила в автомобільну аварію. Сама, на щастя, не постраждала, але машина дістала “по пиці”. Вона швидко викликала страхову, сама прововтузилася з ними, сама подбала про евакуацію авто. А дорогою додому на таксі встигла заскочити в супермаркет і купити вина, щоб з чоловіком за вечерею обмити своє чудесне спасіння. Чоловік випив вино. Залпом. І попросив розлучення. Зі словами: “Ти не маєш абсолютно ніякої потреби в мені. Тобі навіть не спало на думку спочатку зателефонувати мені та попросити про допомогу! Ти не даєш мені можливість зробити для тебе хоч щось важливе. Тобі від мене нічого не потрібно!”

Напевно, зараз цю колонку читають і чоловіки, однак зрозуміють тільки жінки: вона просто не хотіла його напружувати / лякати / відволікати від важливих справ і не зробила цього, оскільки розуміла, що впорається самотужки. Вона — сильна жінка.

Ми всі сьогодні називаємо себе сильними жінками. І від нас ідуть. Чоловіки нас бояться. І розуміють все по‑своєму.

Вистояла на роботі, не потрапивши під скорочення? Сильна — але, мабуть, стерво. Скоротили, але витримала і пішла вперед, не озираючись? Сильна, але зараза. Чоловік зраджує, а вона терпить, закочуючи вдома сльози в свої пельмені? Блін, сильна, але дурна. Пішла з двома дітьми в нікуди, тому що не хоче терпіти зраду? Звісно, сильна, але істеричка. Вивчає італійську, займається спортом, робить успішну кар’єру? Сильна, але стовідсотково фригідна. Вивчила китайську, підкорює Еверест, ганяє по чорній трасі, підвищили до начальника відділу, модно одягається? Точно мужика немає (тут зазвичай вже плювати, сильна чи ні).

Далі й самі можете продовжити перерахування прикладів, все одно сучасне трактування поняття “сильна жінка” зводиться до одного: таких бояться чоловіки. Ти зі своєю італійською і пельменями бажаєш поговорити з ним про те, хто йому симпатичний більше — Трамп чи Гілларі, а він — тікати! І тут я страшенно засмучуюся, звісно. Оскільки знаю безліч таких історій, дійсно багато, оскільки дружу переважно саме з сильними жінками. Ось чому накриває почуття несправедливості з цього приводу. Через підміну понять, спекулятивну підміну понять.

Підміною я називаю те, що і чоловіки, і жінки еволюційно вже змінили систему вимог один до одного у взаєминах. Жінки зараз досить активно заявляють про свої права і жадають можливостей. Чоловіки щосили декларують, що максимальний інтерес для них становлять освічені й інтелігентні дівчата: щоб і поговорити з ними можна було, і посміятися, щоб пишатися, поділяти спільні інтереси та погляди. Але при цьому жінки, звільняючись від своїх “обладунків”, хочуть “сопливої” романтики (ну природа у нас така). А чоловікові — ні-ні, та й хочеться тваринно помацати пружні сідниці після дискусії про Кортасара. А ще краще, щоб ці дискусії траплялися тільки тоді, коли у чоловіків є для цього настрій. В результаті — нескінченні взаємні докори.

Мій висновок такий: жінка, яка домінує у взаєминах, безумовно, вбиває в чоловікові все чоловіче. Якщо вона вчасно не змінює себе, то потім може скаржитися тільки своєму психоаналітику.

Сильна жінка зовсім не повинна рухати меблі і вміти лагодити двигун — її справжня сила в тому, щоб дозволяти собі проявляти слабкість перед чоловіком і не боятися цього.

реклама

Якщо чесно, я взагалі вважаю, що ми, жінки, більше собі, а не їм, доводимо, що здатні на все і навіть більше. Я це зрозуміла кілька років тому, коли працювала на трьох телепроектах одночасно, заробляла купу грошей, перемагала у різноманітних рейтингах і потрапляла в списки “най-най”, але при цьому ледве помічала інтерес в очах свого чоловіка. Обурювалася тоді страшно. Як же так? Я майже верховна жриця всього, матері його ковінька, ефіру! А він дивиться на мене дивно. Сухо. Ніби все жіноче в мені перестало бути очевидним для нього. І це було дуже особисте для мене переживання, тому скажу лише одне: мені стало розуму не запустити його в безповоротний бік.

Працювати менше я, звісно, не стала. Але ключові свої дії, напрями і життєві завдання переглянула. Багато в чому тепер прошу і спираюся на його поради, і вони, як виявилося, дуже корисні. І вдома у нас тепер є жарт: “Тато любить, коли мама хворіє — тоді вона беззахисна і тихо лежить”. Утім, чи жарт це?

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама