Мудра притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину

… Одного разу до Бога прийшла жінка.

Її спина була зігнута під вагою великого мішка.
-Ти втомилася, жінко? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

-Спасибі, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу -і відразу назад! Бо раптом за цей час вже що-небудь трапилося?

Ніколи собі цього не прощу!

– Що ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я як раз і прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і сохрани його!
– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.

Що ж, наступного разу він буде обережніше, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ти не хочеш дати йому навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від болю! – гаряче вигукнула мати. -Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

реклама

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломою з усіх боків? Добре. Гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але марно. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. А в кінці кінців дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.

– Синку! – закричала жінка. -Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь.

– Май на увазі: чим більше соломи стелять батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї будь-яку ціну. Якщо ж це не вдається, то вона може і зовсім почати марнувати життя.

Адже він не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору -теж … Ти думаєш, що це мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася …

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина ?! І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбати – хоч греблю гати. Але ось турбуватися ти не повинна. Адже я-то теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу.

Просто не заважай мені! Але це, як я розумію, питання віри …

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама