Яким діагнозами гінеколога не можна вірити

З розвитком сучасних технологій і мережі Інтернет довіра до лікарів поступово сходить нанівець.

Будь- який пацієнт сьогодні може самостійно вивчити поставлений діагноз і задуматися над доцільністю призначеного лікування. Пацієнт не завжди правий в цій ситуації, однак почастішали випадки, коли ставляться діагнози не мають нічого спільного з правдою. Особливо дивно отримувати безглузді призначення від гінеколога. Отже …

1. ВАМ ДАЮТЬ НАПРЯМОК НА ЧИСЛЕННІ АНАЛІЗИ, ЩОБ ПІДІБРАТИ КОНТРАЦЕПЦІЮ

Якщо жінка в цілому здорова і їй необхідно підібрати препарат для контрацепції, то достатньо лише гінекологічного огляду, УЗД і виключення протипоказань. Гормональні аналізи у здорової жінки ніяк не вказують на те, який препарат вибрати.

Якщо протипоказань немає, уточнюється, який вид контрацепції кращий: таблетки, пластир, кільце або система «Мірена». Об’єктивно кажучи, можна починати з будь-якого сучасного монофазного препарату, або кільця або пластиру, адже оцінити, наскільки вам підходить засіб, можна тільки під час перших циклів прийому. Нормальним періодом адаптації вважається термін два місяці. У цей період можуть виникати неприємні відчуття: болять груди, з’являються мажучі кров’янисті виділення, змінюються вага і настрій, знижується лiбiдо. Як правило, якщо препарат підійшов, побічні ефекти швидко пропадають. Якщо вони зберігаються, препарат треба міняти. Якщо у жінки є супутні гінекологічні захворювання, спочатку можна вибрати препарат, який має більш виражений лікувальний ефект.

2. ВАМ НАСТІЙНО РЕКОМЕНДУЮТЬ ЛІКУВАТИ УРEАПЛАЗМУ І МІКОПЛАЗМИ

У переважній більшості випадків діагностика і лікування урeаплазм і мікоплазм не потрібні: ці мікроорганізми в нормі можуть існувати в полових шляхах чоловіків і жінок, не викликаючи жодних захворювань. Їх можна виявити у абсолютно здорових людей під час відсутності захворювання. При цьому, в залежності від стану захисних систем піхви, урeаплазми можуть зникати, або зберігатися тривалий час, або після зникнення з’являтися знову – від полового партнера. Лікувати урeаплазми варто тільки при наявності клінічних ознак захворювання хоча б у одного партнера (найчастіше це прискорене хворобливе сечовипускання).
Часто пацієнткам рекомендують лікувати урeаплазму перед плановою вагітністю. Насправді це недоцільно, так як ризик розвитку ускладнень, який з нею пов’язаний, вкрай низький, а лікування досить агресивно. Під час вагітності лікування теж вельми сумнівне, так як позитивного ефекту не доведено.

3. У ВАС ЗНАХОДЯТЬ ВІРУС ВПЛ І КАЖУТЬ, ЩО ЙОГО ПОТРІБНО ТЕРМІНОВО ЛІКУВАТИ, ТОМУ ЩО ВІН ВИКЛИКАЄ РАК ШИЙКИ МAТКІ.

Проводити медикаментозне лікування вірусу папіломи людини не треба – на сьогоднішній день не існує жодного препарату, який ефективно впливає на цей вірус. Вилікувати його неможливо. Імунна система може придушити реплікацію вірусу, але ніякі препарати, що б не стверджували виробники, не можуть допомогти імунній системі придушити ВПЛ.

реклама

Нерідко призначається досить агресивне лікування, проводиться біопсія, але пацієнтці не пояснюють, що відбувається насправді і який прогноз захворювання. Головне – лікар не дотримується чіткого алгоритму, який вже досить давно існує в світі. Отже, якщо за допомогою методу ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) у вас виявлено наявність ВПЛ високого онкогенного ризику, не треба впадати в паніку. У цій знахідці немає нічого серйозного. Це лише привід пройти відповідне обстеження. Імовірність того, що у вас розвинеться рак шийки мaтки, є, але вона дуже мала. І, якщо ви будете регулярно відвідувати гінеколога, захворювання можна виявити на ранніх (передракових) стадіях і повністю його вилікувати.

Часто радять видаляти кондиломи на полових органах або слизовій шийки матки – їх поява викликає той же ВПЛ (кондиломи і папіломи – дві назви одного й того ж, просто на різних мовах: кондиломи – грецьке; папіломи – латинське). Дрібні кондиломи вyльви і піхви не треба видаляти, якщо вони не створюють для вас естетичного або фізичного дискомфорту, а на їх наявність вказує лише лікар – вони безпечні і проходять, як правило, самостійно протягом 1,5-3 років з моменту появи.

4. ВАМ ДІАГНОСТУЮТЬ ЕРОЗІЇ ШИЙКИ МAТКИ І КАЖУТЬ, ЩО ЇЇ ПОТРІБНО ПРИПІКАТИ

Почнемо з того, що термін «ерозія шийки мaтки» застарілий, і зараз можна вважати його просторічним. Правильна назва – ектопія шийки матки. Це досить поширений стан і в цілому абсолютно безпечний, лікувати її треба тільки в двох випадках: якщо з’являються кров’янисті виділення після полового акту; якщо у жінки є надмірна кількість звичайних виділень без запаху.

У переважній більшості випадків ерозія «заживе» самостійно. Однак треба пам’ятати, що її наявність – це привід для проведення регулярного огляду у гінеколога, кольпоскопії і цитологічного дослідження. Не варто погоджуватися на пропозицію будь-що її «припекти» тому лише, що лікар каже: «Це треба зробити обов’язково». Якщо аналізи показують, що це проста ектопія і немає 5 питань атипових клітин, просто приходите на повторний огляд через рік (звичайно, якщо не виникне привід зявитися раніше).

5. ВАМ СТАВЛЯТЬ ДІАГНОЗ «ГАРДНЕРЕЛЬОЗ»

Такого діагнозу не існує. Є захворювання «бактеріальний вагіноз», при якому збільшується кількість кількох видів умовно-патогенних мікроорганізмів, в тому числі і гарднерел. Ізольоване виявлення гарднерели методом ПЛР не вказує на наявність захворювання. Найчастіше оману: якщо методом ПЛР виявляється гарднерелла, то це означає, що є захворювання «бактеріальний вагіноз», або нерідко говорять «гарднерельоз». Це неправильно: гарднерела може в нормі присутні в півхві, не викликаючи ніякого захворювання.

Крім цього, гарднерела – далеко не єдиний мікроорганізм, кількість якого підвищено при цьому захворюванні. Для постановки діагнозу «бактеріальний вагіноз» існують спеціальні критерії – критерії АМСЕЛІТ і бали Ньюджента.

6. У ВАС ЗНАХОДЯТЬ ГРИБИ CANDIDA І КАЖУТЬ, ЩО ЦЕ МОЛОЧНИЦЯ

Гриби в нормі живуть у піхві, тому їх виявлення при відсутності клінічних проявів захворювання не є показанням для лікування. Основні симптоми молочниці – це рясні або помірні сирнисті виділення, почервоніння, набряк, висипання на шкірі і слизових оболонках вyльви і піхви, свербіж, печіння, яке посилюється під час сну, після душу і полового акту. Якщо у вас бувають часті рецидиви молочниці, слід зробити додаткові обстеження і виключити ендокринні та інші захворювання, які можуть сприяти частим загостреням.

7. ЛІКАР НАПОЛЯГАЄ, ЩО МАЛЕНЬКІ ЕНДОМЕТРІОЇДНІ КІСТИ ЯЄЧНИКІВ ПОТРІБНО ВИДАЛЯТи

Не всі ендометріоїдні кісти яєчників вимагають обов’язкового хірургічного лікування: щодо маленьких кіст (до 2 см) допустимо динамічне спостереження. Вагітність на їх фоні також допустима і безпечна.

8. ВАМ ОДНОЧАСНО ВИПИСУЮТЬ БЛИЗЬКО 10-15 ПРЕПАРАТІВ

Запам’ятайте: для успішного лікування гінекологічних захворювань не потрібні імуномодулятори, інтерферони, вітаміни, гепатопротектори, а також кошти для відновлення флори кишечника і піхви. У медицині є поняття «поліпрагмазія» – одночасне невиправдане призначення хворому безлічі лікарських засобів і лікувальних процедур.

Відомо, що в організмі людини відбувається взаємодія різних лікарських препаратів. На даний момент можливо передбачити взаємодію двох, максимум трьох одночасно присутніх в організмі засобів. Якщо їх більше, ефект непередбачуваний. Це знає будь-який лікар, проте досить часто можна зустріти схеми лікування, в яких використовуються по 15-20, а то і 30 препаратів. Такий підхід абсолютно хибний і не виправданий. Найчастіше подібні схеми лікування призначають щодо інфекцій і запалень.

У списку рекомендацій можуть виявитися антибіотики, місцеві антибактеріальні препарати, імуномодулятори, ферменти, вітаміни, гепатопротектори, біо-добавки … Доцільність призначення більшості цих коштів відсутня. Наприклад, основа для лікування інфекції і запалення полових органів – це антибіотики. У сучасній медицині в основному використовують антибіотики широкого спектру дії, вони впливають на дуже велику кількість різноманітних мікроорганізмів. Для більшості інфекцій і запалень достатньо призначення тільки одного антибіотика, максимум двох. На собі не слід економити, тому моя особиста думка: антибіотик краще використовувати найвищої якості, так як більш дешевий варіант може не до кінця знищити патогенні мікроорганізми, і через це процес стане хронічним.

Деякі лікарі вже колекціонують схеми лікування, які їм приносять пацієнтки (часто з платних клінік). Вивчаючи ці схеми, мимоволі задаєшся питанням: яку мету переслідував лікар, призначаючи, скажімо, 16 препаратів для лікування бактеріального вагіноза або тріxомоніаза, які у 90% жінок лікуються все одним препаратом?

Якщо ви стикаєтеся з подібною схемою, можете задати лікаря такі питання:
Чому лікар вирішив, що у вас знижений імунітет і є нестача вітамінів (адже ви нормально харчуєтеся)?
Чому без ферментів (ензимів) лікарські препарати будуть погано лікувати інфекції або не доходити до вогнища запалення (адже всі ліки випробовували на ефективність без використання ферментів і вони були ефективні)?
Навіщо треба приймати кілька однакових антибіотиків, якщо ви ще не приймали і один (адже він повинен бути ефективний)?
Ви ніколи не скаржилися на печінку, коли раніше приймали препарати, все було нормально. Навіщо вам призначають препарати, що захищають печінку, якщо про необхідність їх прийому не сказано в анотації до антибіотика?

9. ВАС ПЕРЕКОНУЮТЬ ВИДАЛИТИ МІОМИ МАТКИ

Міома матки – для багатьох жінок цей діагноз звучить як грім серед ясного неба, і часто буває, що невірне уявлення про захворювання прирікає пацієнтку на важкі переживання і невиправдані хірургічні втручання.

Трохи статистики:

Близько 80% всіх операцій в гінекології проводиться з приводу міоми матки, 90% з них – видалення матки.

У кожної третьої жінки після 55 років видалена матка в зв’язку з діагнозом «міома матки».
Середній вік, в якому видаляється матка через міоми, – 42 роки.

Причин кілька: консерватизм лікарів, відсутність знань про нові методи лікування міоми матки і технічних можливостей для проведення сучасної терапії, суб’єктивне недовіра до всіх нових методів лікування та ін. Якщо з роботи гінекологічного відділення прибрати всі операції з приводу міоми матки, то фактично лікарі будуть сидіти без роботи.

Досить часто міому можна лікувати без видалення самої матки: існує ефективність не хірургічний метод – емболізація маткових артерій. У менопаузі міоми матки не лікують. Це не стосується тих випадків, коли вона раптом починає рости.
Коли ж слід видаляти матку з приводу міоми? Тільки в дуже запущених випадках, коли розмір матки дуже великий і вона настільки «нафарширована» вузлами, що неможливо знайти здорової тканини.

Прикро, що багато жінок самі запускають захворювання. Вони бачать, що у них росте живіт, але не бувають у гінеколога по 10 років (а деякі і більше) і приходять тоді, коли їх захворювання досягає стадії, при якій органосохраняющєє лікування неможливо. Частина жінок уникають походу до лікаря, тому що їм з самого початку пропонують видалити матку, не розповівши про наявні альтернативи.

10. НЕ МАЄТЕ СКАРГ, АЛЕ ВАМ КАЖУТЬ, ЩО ПОТРІБНО ЛІКУВАННЯ АДЕНОМІОЗУ

Ви приходите на плановий огляд, вам роблять УЗД і ставлять діагноз «аденоміоз», при тому що характерних симптомів (рясних, болючих і тривалих менструації із згустками і болю при пологовому акті) у вас немає. У такій ситуації лікар зобов’язаний описати ті зміни, які він побачив, але це зовсім не означає, що вам треба терміново лікуватися. Аденоміоз – дуже поширений стан, при якому ендометрій впроваджується в м’язову стінку матки, приводячи до потовщення м’язових волокон. Аденоміоз може ніяк себе не проявляти все життя і самостійно регресувати після менопаузи. У більшості жінок він не потребує лікування – тільки профілактичних заходів.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама