5 думок, які батькам завжди соромно вимовляти вголос

Багато молодих пар не наважуються нарoдити дитину, посилаючись на те, що не досягли ще кар’єрних висот і належного матеріального рівня.

А коли вaгiтність наступає, потенційних батьків турбують страшні думки: це стосується і здоров’я майбутнього малюка, і добробуту сім’ї, адже тепер вас буде троє, а хочеться, щоб у крихти було все найкраще. Але насправді не це гризе найбільше. Основне, що турбує: «А чи буду я хорошим батьком для своєї дитини?»

Результат пошуку зображень за запитом "діти не пробачать Png"

Ми згадуємо своє дитинство, і те, що, як нам здається, ми недоотримали від своїх батьків і обіцяємо собі, що вже ми-то точно постараємося. І після, коли малюк з’являється на світ, зі шкіри геть ліземо, щоб не повторювати помилок наших батьків, при цьому здійснюючи свої. Ми розуміємо, що не дивлячись на всі праці, далекі від ідеалу, що не можемо робити все так, як написано в книгах і журналах по вихованню дітей. Ми відчуваємо почуття провини навіть за думки щодо наших дітей, які приходять до нас в голову. Ми ніколи і нікому не озвучимо їх вголос, адже тоді наша репутації ідеальних мам і тат буде повністю зруйнована.

Нам іноді шкода, що ми стали батьками. Мова не йде про стійкі психологічні стани, наприклад, післяпологової депресії. Але іноді, в стані крайньої втоми, або коли, наприклад, ми бачимо свою красуню-подругу, яка пурхає на високих підборах і досягає кар’єрних висот, нам в голову приходить скороминуща думка: «І навіщо я взагалі у все це вплуталася». Нам тут же стає соромно за такі думки, адже ми так любимо свого малюка.

Не поспішайте записувати себе до лав безсердечних тварюк і жахливих батьків.

Вам здається, що ви не справляєтеся. Ви дивитеся на фото рум’яних і щасливих малюків в жіночих журналах або бачите сімейну ідилію на сторінці в Інстаграм. І думаєте, як їм це вдається? І сама красуня, і чоловік, і будинок в порядку, і діти чистенькі і щасливі. А у мене. Не дивлячись на те, що ви абсолютно виснажені, на те, щоб навести порядок в домі просто немає часу. Ви представляли себе зовсім іншим батьком – веселим і турботливим і кожен раз, коли ви лягаєте спати обіцяєте собі, що завтра все буде по-іншому.

Але як кажуть в народі, в кожній хатинці свої брязкальця. І ідеальна картинка абсолютно не передає реальну ситуацію. Навіть у найкращих мам діти хворіють, брудняться, відмовляються від обідів, вимазуючись ними з ніг до голови. А для дитини зараз найголовніше не чисто вимиті вікна, а те, що ви поруч.

Батьківство не складає сенсу у вашому житті. Ви, безумовно, дуже любите свого малюка, він найважливіша людина у вашому житті, але при цьому абсолютно не розумієте матусь, які повністю віддають себе, розчиняються в своїх дітях. Адже навколо так багато цікавого і вам хочеться іноді залишити свого малюка з чоловіком, мамою або нянею і піти на майстер-клас з гончарства, на сальсу, йогу або просто погуляти на самоті по парку. Але ви відчуваєте почуття провини кожного разу, коли відволікаєтеся на щось крім материнства.

реклама

І знаєте, що? Це нормально. Життя багатогранне і якщо вам цікаво щось ще крім вашого крихти, це не означає, що ви його зраджуєте. Більш того, жінки, які повністю розчиняються в своїх дітях і оточують їх гіперопікою, часто не можуть їх вчасно відпустити, коли ті підростають і насправді псують їм життя. А також і собі, оскільки діти стають єдиним сенсом їхнього життя, але вони підростають і не потребують щосекундної присутності в своєму житті, а мати відчуває себе покинутою і непотрібною.

Ви відчуваєте злість на свою дитину. Раніше ви не розуміли, як можна зриватися, кричати або навіть трясти за плечі такого беззахисного маленького крихітку. А тепер ви, смeртeльно втомившись від його примх і істерик, можете собі дозволити навіть шльопнути його по попі, в чому тут же каєтеся, відчуваєте почуття провини і намагаєтеся всіляко її загладити, дозволивши малюкові щось заборонене.

Звичайно, прояв агрeсії щодо дитини – це дуже погано. Але ви ж теж жива людина і маєте право на свої емоції. І якщо ви раптом зірвалися, це не робить вас поганим батьком. Відчувати негативні емоції – це нормально. Звичайно, не варто зривати на дитині свою втому, проблеми з рідними, складнощі у взаєминах. Подумайте, що є справжньою причиною вашого негативу. Може бути, дитина тут ні до чого, він просто хоче спати і вередує, а його істерика стала для вас останньою краплею.

Не беріть на себе занадто багато, намагайтеся делегувати повноваження іншим членам сім’ї. Не відмовляйтеся, якщо мама або свекруха запропонують погуляти годину з коляскою і якщо в цей час ви ляжете спати, а не будете мити підлогу, від цього ви не станете поганою мамою. Намагайтеся викроювати хоч трохи часу на відпочинок і розслаблення,

Ви помічаєте, що робите те ж, що і ваші батьки. Ви собі клялися, що ніколи не будете такими як ваші батьки. Але ловите себе на тих же фразах і вчинках. Ви вважали своїх батьків дорослими і всезнаючим і якщо вони чимось в дитинстві вас образили, то, звичайно, зробили це навмисно. Але зараз ви відчуваєте, що в рамках свого розуміння, батьки намагалися зробити як краще. Просто вони теж звичайні люди, які помиляються, діють під впливом емоцій або навіть страху не впоратися з місією батьківства.

Що ж, кожному у кого в житті коли-небудь були батьки потрібна допомога психоаналітика. Адже всі ми не ідеальні і виховуємо не ідеально дітей. Розслабтеся, ви хороша мама. А вашій дитині потрібні щасливі, а не ідеальні батьки.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама