6 порад про те, як навчити дитину справлятися з переживаннями

Для щастя важливий весь спектр емоцій.

Бажання вберегти дитину від усіх негараздів — абсолютно природне. Якому батькові чи матері захочеться, щоб її дитина страждала і була нещасна? Але доктор Робін Берман, психіатр, автор Permission to Parent: How to Raise Your Child with Love and Limits, вважає, що негативні емоції — це ключ до виховання щасливих дітей.

Коли я проводжу лекції для батьків, я завжди ставлю одне і те ж питання аудиторії: «Чого ви бажаєте для своїх дітей більше всього?» Ще жодного разу я не почула відповідь, яку б хотіла. А найпоширеніша — це, звичайно: «Я просто хочу, щоб мої діти були щасливі». Вибачте, але спроби ощасливити дітей завжди обертаються не так, як потрібно, і сприяють їх перетворенню в ранимих і нещасних людей. І ось він маленький секрет: щоб дитина була щасливою, її  потрібно навчити спокійно сприймати нещастя.

Всього за одне покоління ми перейшли від «Іди в свою постіль негайно, я сказав!» до «ти не хочеш йти спати? Давай поговоримо про це пару годинок». Наше покоління перетворилося в покоління батьків, залежних від відносин зі своїми дітьми. Але ось у чому заковика: коли ви станете батьками, ви берете на себе роль особистого тренера почуттів вашої дитини. Ось тільки скільки часу ви приділяєте цьому завданню? Сучасні батьки витрачають свій час на навчання дітей новим вмінням, ігноруючи той факт, що вміння справлятися зі своїми емоціями, таке ж важливе, як і навички гри у футбол або на піаніно. Але почати ніколи не пізно. І одна із самих цінних навичок, якої ви можете навчити свою дитину, — регулювати свій емоційний термостат».

Знаєте, я щодня спостерігаю, як батьки дають своїм дітям негативний приклад. Минулого тижня у басейні я почула, як батько ляснув свою дитину і сказав: «Ти тут єдина дитина, я не збираюся з тобою гратися». На тому ж тижні я побачила, як мама чотирирічної дівчинки пригрозила їй, що залишить її в овочевому відділі, якщо та не буде вести себе належним чином. Але такий підхід батьків однозначно не допоможе дитині навчитися справлятися зі своїми почуттями.

А от, що ж ви все-таки можете зробити:

Приймайте негативні емоції своєї дитини, не намагаючись їх виправити

Коли у вас невдалий день і ви скаржитеся про це своєму партнеру, ви ж не хочете почути у відповідь якісь настанови? Ви просто виражаєте свої почуття і хочете бути почутими. З дітьми все точно так само. Якщо ваша дитина ридає через низьку оцінку, не кажіть: «Терпіти не можу цього вчителя, піду поговорю з ним». Скажіть краще: «Не можу бачити тебе таким засмученими. Що збираєшся робити? Що б ти зробив по-іншому наступного разу?» Ми не повинні привчати дітей до думки, що батьки вирішать всі їх проблеми. Включаючи режим гіперопіки, ми тим самим робимо ведмежу послугу нашим дітям, перетворюючи їх у безпорадних і несамостійних людей. Ви повинні звикнути з думкою, що вам доведеться спостерігати за тим, як ваша дитина бореться з труднощами. Якщо ви втрутилися, то тим самим покажете дитині, що вона не в змозі впоратися з проблемою і своїми емоціями. Так, бачити своїх дітей засмученими нелегко, але вміння справлятися з негативом — дуже цінний навик, який виробляється на практиці. Так що ось вам моя порада, батьки: залишіться в стороні і дозвольте дитині самій впоратися зі своїми почуттями.

Якщо ви ставитеся до своїх дітей як до «кришталевих», вони такими і виростуть

реклама

Говоріть зі своїми дітьми про їхні сильні сторони, а не слабкості: «Я знаю, це важко зізнатися твоєму другові в тому, що ти засмучений через те, що сталося, але я впевнена, що ти зможеш зробити це». Дозволяйте своїм дітям робити ці невеликі кроки в управлінні своїми емоціями, щоб, коли вони подорослішають, вони змогли впоратися з будь-якими переживаннями. Ви знаєте, що якщо курка розіб’є яєчну шкаралупу, намагаючись допомогти курчаті вилізти назовні з яйця, воно загине? Те ж саме відбувається, якщо ми будемо ростити наших дітей в тепличних умовах.

Ви повинні стати прикладом, перш ніж дати урок

Так, це найскладніше. Ви повинні бути для дитини зразком. Щоб навчити дитину дисципліни, ви самі повинні стати дисциплінованими. Батьки часто запитують мене, чи вірю я в тайм-аути? Так, вірю. Але не по відношенню до дітей, а по відношенню до батьків. Прогуляйтеся, перш ніж сказати щось в серцях, а потім пошкодувати про це. Одна моя пацієнтка, дізнавшись, що її син бреше, накричала на нього: «І це після всього, що я для тебе зробила? Та як ти міг! Негідник!» Якби вона взяла невелику паузу на годину або день, вона б змогла донести свою позицію в більш спокійному тоні, без образ. Так що, навчаючи дітей справлятися з почуттями, в першу чергу батькам варто навчитися цьому самим. Та й взагалі, батьківство — це прекрасна можливість стати кращим.

Розділяйте почуття вашої дитини, а не заперечуйте їх

Фрази типу: «Припини ридати, нічого ж не болить» або «Не бійся, це не такий вже і страшний фільм» не допоможуть дитині позбутися негативних почуттів, зате навчать їх приховувати свої щирі емоції. Ви повинні навчитися розуміти, чути і приймати свою дитину, і говорити їй про це: «Я тебе розумію. Я бачу по твоєму обличчю, що фільм тебе налякав. Я чую тебе».

Запитуйте себе, що це означає для вас? Не заміщайте  свої потреби потребами дитини

Часто нездатність допомогти дитині впоратися з почуттям смутку пов’язана з нашим власним дитинством. Коли ви бачите, що ваша дитина роздратована або сумує, запитайте себе: «А що це означає для мене?» Про що вам нагадують сльози вашої дитини? Якщо ви плачете через  те, що вашу дитину виключили зі спортивної команди, можливо, це тому що колись так виключили вас? Використовуйте ці почуття як можливість стати сильніше. Якщо ви зрозумієте, у чому все-таки справа, і ви, і ваша дитина звільнитеся від цього вантажу емоцій.

Не замінюйте почуття солодощами, подарунками або гаджетами

Не дозволяйте дітям заміщати і ховати свої почуття, а це саме те, що ви робите, якщо говорите: «Я дам тобі печиво, якщо перестанеш плакати» чи «Можеш пограти на смартфоні, тільки не сумуй». Так, звичайно, на якусь мить це їх заспокоїть, але в довгостроковій перспективі такий підхід має зворотний ефект — ваші діти так і не навчаться справлятися зі своїми почуттями. І тільки уявіть, якщо кожен з нас навчиться керувати своїми емоціями, якщо кожна дитина навчиться регулювати свій емоційний термостат», — у такому суспільстві всі проблеми будуть вирішуватися набагато простіше і м’якше.

Так що наступного разу, коли я поставлю батькам питання про те, чого вони бажають своїм дітям, я б дуже хотіла, щоб хтось сказав: «Я хочу, щоб моя дитина навчився керувати своїми почуттями». І це, я вам скажу, перший і головний крок до того, щоб виховати щасливих дітей.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама