Cповідь запeклої пліткарки

Коли я вчилася в середній школі, плітки були нашою улюбленою розвагою. Мені і моїм подружкам “пощастило”.

Картинки по запросу фото пліткарка

Ми досягли великого мистецтва в “просуванні” чуток. Ми були завзяті збирачки всякої інформації – хорошої, поганої, сумної. Пише slovo.today

Так як наше “угрупування” завжди і в усьому хотіло бути першим, ми розуміли, наскільки важливо для нас раніше інших дізнаватися і передавати найцікавішу і пікантну інформацію:

“Ти чула, хто запросив її танцювати?”

“Ти чула, що її батьки розлучаються”?

Йшли роки, і ми стали оперувати більш пікантною інформацією. За допомогою цілої “системи чуток” ми отримували такі “дані”, що багатьом могли зруйнувати репутацію.

Але ми не думали про це. Що поганого, якщо дівчатка трохи попліткують на дозвіллі? Ми вважали це просто забавою. Цей гріх здається спочатку таким безневинним – як будь-яка витівка “на рівні” середньої школи. І ви не відразу помічаєте, що починаєте пхати носа в життя своїх родичів, співробітників, друзів, просто знайомих і навіть незнайомих.

Плітки все більше затягують нас. Ми починаємо обговорювати життя дорогих нам людей – “вишукуємо” надумані проблеми і говоримо про ті речі, які насправді не відображають дійсності і зовсім нас не стосуються.

реклама

Я не розуміла цього, поки сама не стала жeртвoю пліток, поки під час однієї телефонної розмови з подругою мені раптом виявилося, що я і моє особисте життя теж стали предметом загального обговорення.

“Тобі не здається, що ти занадто залежиш від свого хлопця?” – запитала мене моя найкраща подруга.

Я лише закліпала очима – чи я не помилилися?

“Це абсолютно не так, – ошелешено пробурмотіла я. – Якщо я від чогось і залежу, то від своєї звички у всіх своїх відносинах з людьми бути інтриганкою”.

Слова подруги, яка бажала “допомогти мені позбутися надмірної залежності від мого хлопця”, повністю суперечили тому, що насправді діялося зо мною. У мене була зовсім інша проблема. Якби подруга запитала мене про мої труднощі, я б сказала їй, що у мене “взагалі проблема” в побудові глибоких взаємин з людьми. Я б сказала, що так довго боролася за свою незалежність, що вже забула, як по-справжньому любити інших – своїх друзів, свою родину, в тому числі і церковну сім’ю.

У той момент мені стало ясно: моє життя оцінюють. І оцінюють зовсім перекручено. Десь виник ланцюжок пліток, і на цей раз він з’явився в результаті якихось моїх дій, рішень, вчинків. У мене було таке відчуття, ніби за моєю спиною влаштували судилище, в якому мене звинувачують в тому, чого я не робила. Цей мій “злочин” існував лише в уяві тих, хто пліткував про мене по телефону.

Тисячі слів ми чуємо щодня, але ніхто не говорить про те, що чутки і плітки – це гріх. Жодного разу не чула я проповідей про шкоду пліток. Чи не зустрічала жодного, хто намагався б покласти цьому край.

Але чому ні слова про шкоду пліток?

Іноді мені здається, що плітки настільки вплелися в наше життя, нашу дружбу, наші відносини, що ми вже перестали їх помічати. Тому що навіть зараз я не завжди впевнена, коли закінчується “нормальна” бесіда і починається непотрібна, шкідлива балаканина.

Тепер, сама опинившись жeртвою “загального огляду”, я вирішила зробити все можливе, щоб вирвати з коренем гріховний кукіль пліток – нехай зсохнуть і зів’януть! Я вирішила не підживлювати плітки, які так непомітно вповзають в наше життя, стаючи звичним явищем.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама