Ось, 7 речей, якими ми ображаємо дітей

Все, що ми робимо в житі наших дітей, повертається назад.

Якщо дитина росте в довірі – вона також вчиться довіряти іншим, якщо маля люблять і підтримують ‒ воно стає уважним та турботливим. Але є страшні помилки, які дорослі роблять під впливом гніву чи байдужості, не подумавши. Чим воно може стати в маленькій дитячій душі …

Ми дуже сильно ображаємо наших дітей, коли:

НЕ РОЗУМІЄМО

Років у 13 я закохалась. Женя був відмінником ‒ самовдоволеним та єхидним. Але мені здавалось, що він ‒ ідеал. Однак ідеал зовсім не звертав на мене уваги, і я плакала. А мама, намагаючись мене втішити, говорила: “Ну що ж ти, це ж так не серйозно! За рік все пройде!” А мені зовсім не хотілось, щоб мій стан закоханості минав.
Потім я побачила таку ж картину у фільмі “Вам і не снилось”:

– Мамо, я люблю Катю!
– Ой, не сміши. Таких Кать у тебе буде мільйон!..
– І чому ви, батьки, наперед все знаєте замість нас?

НЕ ПІДТРИМУЄМО

Маленький Карузо прибіг додому увесь в сльозах: “Мамо! Вчитель співу сказав, що у мене голос ‒ наче вітер у трубі завиває!”. “Ну що ти, синку! Не слухай нікого. Ти співаєш, як найкращий соловей на світі. Я це точно знаю!”. Страшно подумати, що світ міг би ніколи не почути великого тенора, якби не ця мудра жінка. Постійно говоріть своїм дітям: “Ти можеш! Ти з цим справишся!” ‒ це окрилює.

реклама

ПОРІВНЮЄМО

“Подивись, яка Анютка‒ чиста та акуратна. Не те, що ти ‒ порося!”. Здається, знайомо? Одного не можу зрозуміти: чого хочуть добитись наші мамаші, коли вимовляють такі слова? Окрім ненависті до Ані, тут тяжко назвати інші емоції…

НАСМІХАЄМОСЬ

Ми з маленькою сестричкою зайшли в магазин. Сестрі було 3 роки, її лице було розмальоване зеленкою: підхопила вітрянку. Продавщицям, яким було нічого робити, обернулись в нашу сторону і захихикали: “Ой, яка красуня до нас прийшла! Лиш погляньте!” Мені прийшла тільки одна думка: де поблизу автомат, щоб їх розстріляти?

ОБРАЖАЄМО СЛОВАМИ ТА ВЧИНКАМИ

У 8-му класі я відчувала себе повністю дорослою та самостійною дівчиною. Одного разу ми засиділись з батьком над геометрією, яку мій мозок навідріз відмовлявся розуміти. І тоді батько спересердя вдарив мене… Було не настільки боляче, скільки невимовно образливо! Я довго з ним не розмовляла. А він не міг зрозуміти, що ж так сильно мене зачепило…

КРИЧИМО

Пригадую, в пологовому будинку моя сусідка, втомлена пхиканням свого малюка, схопила його та почала кричати: “Якого чорта тобі ще потрібно?” Ніколи не забуду великі, сині, повні жаху очі малюка, який не розумів, що відбувається. Здається, їй самій потім стало дуже соромно…

ІГНОРУЄМО

І повірте, це найстрашніше. Японські вчені продемонстрували всьому світу експеримент із рослинами. Три однакові зернята були посаджені в три різні посудини. Кожного ранку, проходячи повз першу посудину, вчений вітався з пагінцем і говорив йому ласкаві слова. Перед другою посудиною кричав та обзивав рослину образливими словами. Третій паросток він просто ігнорував: не дивлячись, проходив повз. Не тяжко здогадатись, що відбулось із ростками через місяць. Перший колосився соковитим зеленим кольором на всю ширину підвіконника. Другий повністю висох. А третій ‒ зігнив! Діти також подібні до тих зелених пагінців: батьки з часом лише пожинають те, що посадили самі!

А тепер відведіть погляд від монітора та уявіть свого малюка. Ось він стискає пухкі кулачки, смішно морщить ніс та усміхається на всю ширину свого беззубого рота. У відповідь у ваших грудях з’являється щось велике та ніжне. Цей малюк любить вас безумовно: в будь-якому настрої. З будь-якими подарунками. Просто тому, що ви ‒ його мама та батько! І за одну з цих усмішок ви віддасте все на світі! Згадуйте про це якомога частіше і любіть своїх дітей!

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама