Мене не чекають вдома. Хочуть тільки мішків з грошима

Подумалося: діти так швидко ростуть! Здається, недавно син тільки пішов до садочка, а тепер — третьокласник.

Аня ніби щойно народилася, а доньці днями півроку виповнилося. Час біжить, летить, як на крилах. Тільки він, Дмитро, не бачить, як змінюються його найрідніші. Відколи Павлику виповнилося три роки, гарує на заробітках.

Картинки по запросу фото  Сповідь заробітчанина

А як же інакше, коли так мріяли з дружиною про власне житло? Частину суми їм пообіцяли батьки, а решту треба було заробити. От і подався на чужину. Добре, що він майстер на всі руки — без роботи ніколи не залишався. Копійка до копійки — і придбали двокімнатну квартиру.

Потім довелося заробляти гроші на ремонт. Їхнє сімейне гніздечко стало затишним і красивим. Коли вкотре приїхав додому, то не міг ним натішитися. Радів, що принесуть новонароджену донечку у власну оселю. Тоді ж дружина просила його залишатися, бо скільки можна батрачити по закордонах, але він вперся: треба придбати нові меблі, сучасну побутову техніку, тож поїде ще на трохи часу. Кохана кілька разів намагалася його переконати, та марно.

Після хрестин усі троє проводжали його в дорогу. Павлик вчепився у його руку, розплакався. Дмитро наобіцяв висилати усі його забаганки, але де там. Син схлипував і просив: «Татусю, будь ласка, не їдь».

Донедавна Дмитро не покидав своїх планів. Але минулого тижня розговорився зі співробітником Степаном. І аж здивувався, коли той сказав йому, що вже шість років не був удома. Чоловік пояснив із гіркотою у голосі: «Бо мене не чекають там. Хочуть тільки мішків з грошима». І почав скаржитися. Розповів, що з дружиною давно стали чужими людьми. А в дорослої доньки — своє життя, тато їй нецікавий. Вона й виросла без нього, Степан увесь час був на заробітках. «А те, що я дбав про них, забезпечував та й тепер висилаю мало не увесь заробіток, ніхто не цінує», — зітхнув чоловік. А Дмитро тяжко задумався.

Уже кілька днів та розмова не виходить йому з голови. А якщо він, як і Степан, опиниться в такій ситуації? Не дай Боже! І дружина, і діти люблять його, скучають за ним. Але ж він таки не поряд із ними. Повз нього проходять усі важливі миті їхнього життя. Так, Дмитрові хотілося заробити на ремонт і на меблі. Та хтозна чи не забагнеться йому згодом збирати гроші на нову автівку, хатку за містом, стартовий капітал для власного бізнесу? А тим часом роки втікатимуть, мов пісок крізь пальці.

Он Павлик уже школяр, Аня з немовлятка у згортку перетворилася на цікаве й енергійне дівчатко. Обоє ростуть без нього. А йому б так хотілося бути поруч, коли донька робитиме перші кроки, скаже перше слово. Хочеться пояснювати синові математику, грати з ним у футбол, ганяти на велосипедах. А розлука з дружиною як дошкуляє!

реклама

Дмитро ще раз переглянув усі подарунки для дітей. Уявив, як сам вручає їх зацікавленій дітворі, а потім обіймає їх, цілує кохану. У вікна їхньої квартири тим часом заглядає вечір, а вдома тепло і пахне чимось смачненьким. Ні, таки досить тих заробітків, він краще буде поруч із сім’єю. Протягом цих зимових свят і завжди. А нові меблі обов’язково ще купить. Вибиратимуть усі разом.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама