Після ціх слів одразу беруть заміж?

– А пішли до мене, – каже дівчина подрузі. Їх столик був зовсім поруч.

– Та ну, у тебе мама вдома і кімната одна, що там робити.

– А немає мамуліка. Все, заміж вийшла! Моя тепер квартира, одна живу.

– Ого… Мамі ж років 50!

– Так я сама шокована.

– Гастарбайтер який знайшовся?

– Ні, нормальний мужик, прийшов до нас пралку лагодити. Мамулік вичитала про акцію якусь. Типу день соціальної допомоги, ну начебто « чоловік на годину» тільки безкоштовно. Але акція тільки один день – піарилися так, мабуть. Ну вона і залишила заявку. Чекала-чекала, вже 21.30, а ніхто так і не йде.

– «Брехня це все»,-кажу мамі.

– Я говорю ну що ти як лох, повелася на безкоштовну замануха? А вона – так дорого пральну машинку лагодити, а зайвих грошей немає? А без машинки погано все-таки. Так ніхто не прийде, кажу, і раптом в десять майже дзвінок у двері.

реклама


– Ого…
– Ну. Мужичок такий намалювався, я за вашою заявкою, показуйте. Мамулік така здивована: так пізно начебто, а він каже, дуже багато замовлень, вибачте, охочих отримати безкоштовний сервіс дуже багато виявилося. Але я вже всі адреси, об’їхав, ви останні у мене. А вона, прикинь, зітхнула і каже, та ви ж як втомилися, не треба машинку – відпочиньте хоч на нас.

– Прямо так і сказала?

– Ну! Він мовчки так уважно на неї подивився, а вона нічого, мовчить теж, дивиться через окуляри. Він такий кивнув «всього доброго» – і в двері. Ні, ну зрозуміло, кому охота за безкоштовно працювати, тим більше так пізно? Мамуля пошкодувала його…
Наступного дня повертаюся після чотирьох пар, а на кухні картина – машинка пере, на столі якісь білі дзвіночки у вазі. Ну знаєш, такі великі, ще назва смішна?

– Лізіантус?
– Так, точно, Лізіантус. І мужик цей вчорашній біля вікна стоїть, на двір наш дивиться, хоч і дивитися там немає на що. А мамулік з кімнати мені тихенько: «Варя, я збираюся, ми в кіно йдемо. Котлети в духовці, гречка в каструльці ».

Мене ця новина збентежила. Ну, в загальному зателефонувала мені ввечері мама, каже пізно їхати, залишуся ночувати у Валерія Михайловича. Ну і на інший день вони разом намалювалися – речі збирати. І переїхала вона до нього – у нього квартира велика, дружина померла, діти-внуки в Канаді. На весілля не приїжджали, звичайно – вони скромно розписалися. Так, по скайпу привітали.

А я одна живу тепер. Мамуля ще й грошей підкидає, говорить «Валерій Михайлович сказав нехай дівчинка вчиться спокійно, репетиторство завжди встигне». Так що давай, доїдай свій еклер, і пішли в гості.

– Я задумалася…треба запам’ятати ті слова, за які відразу заміж беруть.
– Запам’ятай, ага. Так, дивись, не переплутай.
Вони пішли, я встала і побрела до стійки за кавою – стало зовсім ясно, що не можна сидіти в кафетерії нічого не купивши …
В голові крутилися рядки якоїсь сучасної пісні:

коли любов почне закінчуватися
викидайте її
вийдуть прості речі
секс голод спрага сон їжа

Так, любов до людей треба утилізувати в прості речі. Вони вічні – як елементи.
Тоді є шанс, що вчасно скажеш слова «за які відразу заміж беруть».
Або слова, за які відразу заміж йдуть.
Це такий умовний, звичайно, метафоричний «заміж» – комплекс того потрібного, що для тебе може зробити тільки хтось інший.

І він зробить, якщо спрацює твій до нього код.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама