Як направити дитину на правильний життєвий шлях

Основа виховання: передбачити і спрямувати

Правила – це ідеальний прийом для стримування негативної поведінки дитини. Проте мудрі батьки завжди мають передбачати подальші дії дитини і її потреби.

Так, деякий час дитина може пам’ятати правила, пам’ятає як потрібно себе поводити, дитина навіть пам’ятає про те, що буде, якщо вона ці правила порушить, але… Певна сила може спрямовувати її в зовсім іншому напрямі. І не тому, що у дитини «коротка» пам’ять чи вона хоче вас розсердити. Просто це – дитина. Світ навколо такий величезний і цікавий, як же себе можна контролювати?

Якщо батьки не будуть піклуватися про те, щоб правильно спрямовувати діяльність дитини, то і дитині, і батькам все життя буде здаватися вервечкою постійних покарань та обмежень.

Попіклуйтесь про те, щоб у дитини не було можливості і часу на пустощі. Плануйте і структуруйте її діяльність і час. Якщо дитина нічим не зайнята, то вона швидко забуває, як потрібно себе поводити.

Захоплена дитина

Організація часу і діяльності дитини особливо важлива для активних дітей, яких потрібно розважати різними активними заняттями, щоб у них не залишалося часу на пустощі. Якщо правильно спланувати день дитини, спрямовуючи її невичерпну енергію у позитивне русло, то ви позбавите і себе, і її від постійних зауважень щодо поведінки. А дитина просто не матиме часу на пустощі та капризи.

Попереджуйте дитину про подальші дії

Як правило, дитину складно відірвати від її улюбленої справи. Якщо дитина захоплено грається вдома чи на дитячому майданчику, то ваші слова «час іти додому» вона сприйматиме з обуренням.

У разі виникнення потреби змінити діяльність дитини, попереджуйте її завчасно. Незалежно від віку дитини і того, наскільки добре вона орієнтується у часі, достатньо просто попередити: «Через 5 хвилин ми маємо робити те чи інше». Це дасть можливість дитині спокійно сприйняти інформацію про те, що діяльність зміниться і налаштуватися на щось інше. До того ж, ліпше сказати дитині такі слова: «Пограйся ще 5 хвилин і потім ми робитимемо те чи інше». Це сприятиме тому, що супротив дитини знизиться, адже ви сказали, що вона може ще погратися. Коли ви попросите дитину виконати ваше прохання ще раз, то вона уже буде готова до цього.

Наприклад:

Дитина грається іграшками, але уже час лягати спати. Достатньо лише попередити: «Через 5 хвилин потрібно збирати іграшки і готуватися лягати спати». Приблизно через цей час ви просто можете підійти і сказати, що уже час лягати спати і почати разом з дитиною збирати іграшки.

реклама

Діти граються, але наближається час обіду. Попередьте дитину, що вона може ще погратися 10 хвилин, а потім потрібно збирати іграшки та йти до столу.

Грайлива дитина

Для дітей різних темпераментів іноді потрібно застосовувати додаткові підходи:

  • Активній дитині варто повідомляти про додаткові дії, тобто, що буде після того, коли вона виконає ваше прохання. Наприклад, після попередження, що через 5 хвилин варто іти обідати, ліпше також додати, що якщо вона швидко поїсть, то у неї ще буде час на щось інше.
  • У випадку, якщо дитина меланхолійна, то ліпше акцентувати увагу на почуттях: «Я розумію, що тобі тяжко відірватися від такої цікавої гри, ти так захопився, але через 5 хвилин потрібно обідати. А на обід у нас твоя улюблена страва, відчуваєш запах? Ти певно уже зголоднів? Тоді збирай іграшки, а я чекатиму тебе до столу через 5 хвилин.»
  • Гіперактивній дитині варто дати відчути наступну діяльність. Обговоріть з дитиною всю подальшу діяльність, якою вона займатиметься після обіду. Передбачуваність заспокоює таких дітей.

Підхід до дитини

Якщо дитина засмучена

Звичайна ситуація: дитина плаче, її хтось образив чи у неї проблеми, вона намагається пояснити це батькам, але водночас її плач посилюється… Звичайна реакція батьків, які заспокоюють дитину: «Нічого страшного! Це легко виправити. Чому ти плачеш?»

У таких ситуаціях краще утриматися від швидкого заспокоєння дитини. Почекайте кілька секунд. Не поводьте себе так, ніби ви чарівник, який може вирішити будь-які проблеми. Дайте дитині відчути всю глибину її емоцій, даючи їй зрозуміти, що емоції у такій ситуації – це цілком природне явище.

Після цього поспівчувайте дитині простими словами на кшталт «мені дуже прикро» або «це так сумно». У такий спосіб ви дасте дитині можливість ідентифікувати свої почуття. У цей момент дитина може розкритися і почати казати усе, що накопичилося в її душі за досить тривалий час. Ні в якому випадку не зупиняйте її і не сперечайтеся з нею, дайте дитині можливість виговоритися і їй обов’язково полегшає.

Сумна дитина

Після того, як дитина виговориться і якщо ви відчуєте потребу, що їй все ж необхідно допомогти із вирішенням певної проблеми, спробуйте відкритими питаннями допомогти дитині самостійно знайти рішення. Навіть, якщо дитина попросить вас про допомогу, відчайдушно заявляючи, що не знає, що робити, все одно зачекайте із прямим вирішенням проблеми. Підштовхніть дитину до такого рішення, але не називайте його одразу. Якщо дитина сама зрозуміє як вийти з певної ситуації, вона стане сильнішою і почерпне із цього щось для себе і свого подальшого розвитку.

Чому не варто поспішати давати пряме вирішення проблеми своїй дитині? Скоріш за все, цього не потребує сама дитина. Як доказ цьому, ви отримаєте перелік аргументів від власної дитини, чому ваше рішення неправильне. Ви почнете виправдовуватися, доводити, що саме ви маєте рацію, а дитина це не сприйматиме. У результаті ви можете втратити свій авторитет і у подальшому дитина буде не так часто до вас звертатися у разі виникнення у неї проблем.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама