П’ять кроків до більш розумних рішень

Найрозумніші люди в світі інколи роблять дурниці.

Бенджамін Франклін (американський державний діяч і науковець, відомий працями з електрики. – Ред.) намагався спіймати “електричний вогонь” у скляну банку, щоби зробити примітивну батарею. Коли йому це вдалося, він вирішив за допомогою розряду вбити і підсмажити індичку собі на обід. Згодом він почав використовувати цей трюк, щоби вразити гостей магічною здатністю керувати силами природи.

Під час чергового виступу Франклін відволікся і зробив елементарну помилку – він торкнувся однієї з банок, тримаючи в іншій руці металевий ланцюг. “Присутні при експерименті ще довго згадували неймовірний спалах і гучний звук, як від пострілу пістолета, – писав науковець пізніше. – А я навіть не можу описати, що я відчув. Це був міцний удар, який пройшов крізь усе моє тіло від голови до ніг, і який відчувався як всередині, так й зовні. Перше, що я відчув, коли отямився, було сильне тремтіння”.

Очевидно, інтелект ще не означає, що ви є раціональною і розумною людиною. І хоча невдалий експеримент Франкліна може викликати посмішки, історія знає і більш жахливі приклади.

Американський хірург Атул Гаванде написав разюче есе про велику трагедію сучасної медицини. Попри фантастичну майстерність сучасних хірургів, вони доволі часто через недогляд припускаються помилок, які вартують пацієнтам життя: приміром, забувають вимити руки чи накласти чисту пов’язку.

Недалекоглядні рішення в бізнесі часто призводять до банкрутства компанії.

Думати по-новому

Проблема в тому, каже Роберт Стернберг з Університету Корнелла, що система освіти не вчить нас думати так, як це було би корисно для решти життя.

“Тести, які ми використовуємо – SAT у США або A-Level в Англії (іспити для вступу в коледж. – Ред.) – насправді дуже далекі від будь-чого, окрім шкільних предметів, – пише він. – Багато учнів отримують високі бали, а потім виявляється, що вони нікчемні лідери. Вони добре знають технічні предмети, але не мають здорового глузду або моралі. Вони прагнуть стати керівниками корпорацій, але є геть некомпетентними”.

Що можна з цим зробити? Професор Стернберг і його однодумці виступають за нову освіту, яка би поруч із традиційними академічними знаннями також учила б людей мислити ефективно. Їхні ідеї можуть допомогти всім нам, незалежно від рівня нашого інтелекту, мислити більш розумно.

реклама

1. Знайте свої слабкі місця

Ви, мабуть, як той Ведмедик Йогі, впевнені, що є найрозумнішою істотою на Землі? Всі ми трохи грішимо таємним почуттям зверхності, і, що цікаво, особливо завищену самооцінку мають найменш здібні.

Звісно, на свій захист ви можете сказати, що ваш рівень інтелекту високий, бо ви завжди були відмінником або зазвичай виграєте у вікторинах. Якщо ви так скажете, то, очевидно, ви страждаєте від синдрому “упередженого підтвердження” – тобто помічаєте лише ті факти, які підтверджують вашу точку зору.

Не вірите? Тоді психологи скажуть, що ви також маєте “сліпу пляму упередження”, тобто вперто заперечуєте вади власної думки.

Отже, безперечним фактом є те, що всі ми схильні до підсвідомих упереджень, які перешкоджають нашим раціональним рішенням – від купівлі будинку до поглядів на політичний конфлікт у Криму.

На щастя, психологи кажуть, що люди можуть навчитися визначати свої упередження, а їх, як підрахували дослідники, не менше сотні.

2. Навчіться визнавати свої помилки

“Людина не має соромитись визнати, що була неправа. Це означає, що сьогодні вона вже стала мудрішою”, – писав поет XVII століття Олександр Поуп.

Сучасні психологи вважають такий тип мислення ключовою рисою особистості, яка називається “відкритою”.

Серед іншого, ця риса свідчить про те, наскільки легко ви вмієте впоратися з невизначеністю і як швидко й охоче ви готові змінити свої думки в залежності від отримання нових фактів.

Насправді деяким людям ця риса дається на диво важко, між тим, вміння поступатися власною думкою згодом приносить значні переваги.


Філіп Тетлок із Пенсільванського університету проводить експеримент, в ході якого пропонує звичайним людям передбачити розвиток складних політичних подій протягом чотирьох наступних років. Дослідник виявив, що ті, кому вдається передректи події найточніше, мають не лише високий інтелект, але й неупередженість і сприйнятливість до нового.

Інтелектуальна скромність виражається в багатьох формах, але головне – це вміння усвідомити межі своїх знань. На яких припущеннях ви ґрунтуєте своє рішення? Чи можна їх перевірити? Яку додаткову інформацію вам треба знайти, щоби ваша точка зору була більш збалансованою? Чи порівняли ви цю ситуацію зі схожими?

Ці кроки можуть здаватися елементарними, але ось вам факт: більшість учасників експерименту професора Тетлока, використовуючи цю стратегію, змогли передбачити вихід політичних подій точніше, ніж професійні агенти розвідки, які, вочевидь, були менш готові визнати своє незнання.

3. Сперечайтеся з самим себе

Якщо самокритичність – не ваша сильна сторона, скористайтеся простим прийомом: оберіть прямо протилежну позицію і спробуйте знайти аргументи, щоби переконати себе.

Таке внутрішнє сперечання допомагає позбутися багатьох стійких упереджень, таких як надмірна самовпевненість і фіксація – схильність вірити лише в ті факти, які підтверджують вашу думку.


Аналогічна тактика полягає в тому, щоби уявити себе на місці іншої людини і спробувати зрозуміти її точку зору. Цей прийом особливо корисний у подоланні особистих проблем. Як і біблейський цар Соломон, ми часто набагато мудріші, коли даємо поради іншим, ніж коли приймаємо рішення, які стосуються нас самих.

4. “Що буде, якщо…”

Один із найбільших докорів професора Стернберга нашій системі освіти стосується того, що вона не вчить нас практичності та творчості. Хоча методика механічного запам’ятовування вже відійшла в минуле, більшість вчителів і досі не вчать гнучкості мислення, яка так необхідна в реальному житті.

Один зі способів розвити цю навичку полягає в тому, щоби спробувати уявити альтернативний сценарій розвитку ключових події. Студентам-історикам, приміром, можна запропонувати написати есе “Яким був би світ, якби Німеччина перемогла у Другій світовій війні?” Або “Що сталося б, якби Британія скасували монархію у XVII столітті?”


Якщо вас не дуже цікавить історія, можна почати з роздумів на тему “Якби президент пішов зі свого поста” або “День, коли моя дружина зникла”.

На перший погляд, це може здатися маячнею, але річ у тім, що такі вправи вчать уявляти різні можливі ситуації і формулювати гіпотези. Діти використовують таке “контрафактне мислення”, коли фантазують під час ігор, що допомагає їм дізнатися про багато речей – від законів фізики до соціальних навичок.

Коли ми стаємо дорослими, то зазвичай не робимо цього свідомо, та втім, таке тренування допомагає мислити більш гнучко та творчо, коли ми стикаємось із нестандартними життєвими ситуаціями.

5. Не варто недооцінювати інструкції

Як показала невдача Бенджаміна Франкліна, відволікання і неуважність – пастки, в які потрапляють навіть найрозумніші з нас.

Коли ми б’ємося над складним завданням, забути про елементарні речі – дуже легко, ось чому доктор Гаванде є пристрасним прихильником інструкцій-нагадувань.

У лікарні Джона Гопкінса, приміром, список із п’яти пунктів, який нагадує хірургам про обов’язкові правила гігієни, знизив розвиток інфекційних ускладнень на десятий день після операції з 11% до 0%.


Схожий список правил для пілотів, який нагадував про базові процедури під час зльоту й посадки, здається, вдвічі знизив число смертей американських льотчиків під час Другої світової війни.

Як пише докор Гаванде, це були професіонали найвищого класу з передовими технологіями, але один маленький папірець, у кінцевому підсумку, зберіг багато життів.

Ким би ви не працювали, замисліться над цими фактами, перш ніж відмахнутися, що вже давно це знаєте.

Спробуйте практикувати ці прості кроки, і ви можете відкрити в себе таланти, про які навіть не підозрювали.

А якщо вам потрібне натхнення, подивіться на самого професора Стернберга. У початковій школі він завалив IQ тест і взагалі погано вчився.

“Всі мої вчителі вважали мене дурнем. І я теж так думав”, – каже науковець.

Він і взагалі міг би вилетіти зі школи, якби не зустрів вчителя, який розгледіву ньому інші таланти, окрім здатності виконувати стандартні шкільні завдання. Педагог надихнув юнака розвивати своє мислення і зараз той – професор в Університеті Корнелла.

“Інтелект – це не кількість балів у тесті IQ, це здатність зрозуміти, чого ви хочете від життя і вміння знайти шляхи для досягнення цього”, – каже він. Навіть якщо це вимагає болісного усвідомлення власних дурниць.

джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама